Микола Трублаїні - Пригоди в повітрі

Через двадцять хвилин машина з дітьми вже мчала по шосе.

Коли в'їжджали в місто, над ними показався дивний повітряний поїзд. Кілька аеропланів буксували за собою на мотузках довгі тонкі жердини, які трохи нагадували крила літака.

— Що це таке? — спитав Янко.

— Таким способом, — відповів військовий, — штаб «червоних» одурив «синіх». Вночі «червоні» вирядили такий поїзд, прив'язавши червоні й зелені ліхтарі по краях цих жердин. Темної ночі здавалося, ніби летить принаймні сотня літаків. Винищувачі «синіх» поспішили за ними, а тим часом справжній десант висадився в іншому місці.

— Сьогодні, — продовжував військовий, — присутній на маневрах маршал хоче потиснути руку тому, хто своєю пропозицією допоміг штабові «червоних». Ви будете при тому.

Хлопці здивовано переглянулись, а обличчя Гандзі спалахнуло до самого волосся.

Машина зупинилась біля трибуни, повз яку проходило військо. Дітей пропустили на трибуну, і вони опинились поруч маршала. Військовий, що їхав з ними, підійшов до нього і щось тихо сказав. Маршал обернувся і, на превелике здивування хлопчиків, потиснув Гандзі руку.

— Гандзя Голубка, — сказав маршал, — за те, що ти допомогла штабові «червоних» відтягти увагу «синіх» від справжнього десанту, військове командування нагороджує тебе годинником. А вам, — звернувся він до Гарика і Янка, — висловлюю подяку за військову роботу, за допомогу військовим частинам під час маневрів.

Гриміла музика. Перед трибуною проходило військо. Йшли пілоти й парашутисти. На чолі одного загону йшов Кучерявий.

В місто прилетів невеликий учбовий дирижабль. Він схожий був на велетенську білу сигару. Коли над містом продеренчав його мотор, сотні ентузіастів повітроплавства і авіації помчали на аеродром.

Серед перших, що прибігли туди, було троє юних друзів: Гандзя Голубка, Янко Гуркало і Гарик Товстуха. Ці п'ятнадцятилітні діти славились у місті як завзяті аматори авіації.

На аеродромі приймали дирижабль. З гондоли скинули довгі канати-гайдропи і виключили мотор. Люди ловили канати і притягали дирижабль до землі. Троє юних друзів охоче почали допомагати команді, що приймала дирижабль.

Ось гондола вже зовсім низько над аеродромом. З неї викидають мотузяний трап, і повітроплавці спускаються на землю. В гондолі ще залишається командир. Він гукає, що треба переставити дирижабль, щоб захистити його од вітру. Починають одв'язувати гайдропи і перетягати повітряний корабель. Командир втягнув до себе в гондолу трап.

У той момент, коли ще не вся команда взялася за канати, сталась несподіванка. Поривом вітру полегшений дирижабль піднесло над землею разом з кількома людьми, що тримались за гайдропи. Відчувши, що ноги одірвались від землі, люди випускали з рук канати і сипались, мов груші.

— Плигайте! — гукав Янко Гандзі й Гарикові.

— Пускайте трос! — нагадувала Гандзя обом хлопцям.

— На землю! — гукав Гарик.

Кожен з них чекав, коли плигнуть товариші.

Дирижабль підіймався вище. Всі, хто тримався за канати, крім трьох юних друзів, були на землі. На висоті десяти — п'ятнадцяти метрів над аеродромом бовтали ногами лише троє дітей, судорожно стискаючи руками канат.

Дирижабль підіймався вище.

Гандзя зміряла відстань до землі і зрозуміла: стрибок з такої висоти — це самогубство. Дівчина глянула на своїх товаришів і крикнула:

— Не плигайте! Держіться!

Обидва хлопчики вже зрозуміли це. Вони міцно трималися за канат.

Страх охопив Янка. Але він боявся не за себе. В цей момент якось забув про власну небезпеку. Він думав про Ганд-зю і Гарика. А що коли заболять у них руки? А що коли на висоті запаморочиться голова?

Хлопчик оглядався і оцінював становище. Він і Гарик висіли на одному гайдропі. Ноги Гарика були над його головою. Дівчинка висіла на сусідньому гайдропі на віддалі кількох метрів від них.

Янко подивився на товаришів, охопив канат руками й ногами і загукав:

— Ану, беріться так, як я! Так легше!

Гандзя одразу побачила і зрозуміла спосіб, запропонований Янком.

Дівчинка стиснула канат, переплівши його руками й ногами, і одразу ж відчула полегкість. Боячись, щоб не запаморочилась голова, вона намагалася не дивитись униз.

В цей час дирижабль пролітав над містом. Здивовані громадяни, піднявши голови, нічого не знаючи і не розуміючи, стежили за дивним, як їм здавалось, цирковим видовищем. Миттю по місту пронеслась поголоска, що то майстри парашутного спорту навмисне повисли на канатах під гондолою.