Микола Трублаїні - Пригоди в повітрі

Не встиг Гарик відповісти, як Янко стрімголов побіг через сад на вулицю.

Гарик почав рахувати вогники. Він налічив їх більше як двісті і збився.

Повернувшись на веранду, Гарик застав там усіх дітей. Хтось помітив ліхтарі і побудив усіх. Діти з Янкового загону гадали, що то літаки «червоних», які везуть десант у тил «синіх». Виявилось, командир, з яким вони розмовляли, сказав їм, що «червоні» мають значну авіацію і можуть спробувати висадити повітряний десант в тилу «синіх». Тобто з цих літаків вони скинуть на парашутах бійців, кулемети, танки, гармати. Коли «сині» помітять цей десант вчасно, то одразу ж його знищать. Тому командир і наказав дітям стежити за небом і, коли б там з'явилось багато літаків, — одразу повідомити найближчий пост «синіх».

Прибіг Янко. Схвильований і радий, він розказував, що повідомив «синіх» про літаки. Уже переказано телефоном у штаб. Там уже знали про виліт «червоного» десанту, але втратили його напрям.

— Зараз, — казав Янко, — вилетять винищувачі «синіх», вийдуть швидкохідні танки і захоплять «червоних» під час висадки.

Гарика охопив розпач. «Невже «червоні» програють?» — думав хлопчик. При світлі лампи він побачив Гандзю. Дівчинка сиділа мовчки, ні з ким не розмовляючи. Гарикові здавалося, що вона теж хвилюється. Охоплений досадою, він не одважився з нею заговорити.

Не встигли діти закінчити розмови і розійтись на свої ліжка, як знов почулося гудіння літаків. То летіли винищувачі «синіх» навздогін за «червоними». А коли діти полягали, до їх слуху донеслося гудіння з вулиці, і весь будинок задрижав. То мчали шляхом швидкохідні танки «синіх». Машини поспішали до місця сподіваної висадки десанту «противника».

Гарикові не спалося. Він знав, що «сині», своєчасно помітивши «червоних», не дадуть їм змоги висадити десант або в момент висадки знищать, маючи перевагу на землі. Він лежав мовчки і не відповідав, коли, переповнений радісними сподіванками, Янко намагався почати розмову. Кілька разів він перевертався з боку на бік і заснув аж перед світанком.

Хтось потяг Гарика за чуприну. Неохоче він розплющив очі. Перед ним стояла Гандзя. Хотілося спати. Щойно розвиднилось. Краплини роси блищали на листках хмелю, що оповивав веранду.

— Вставай! — гукала дівчинка і так штовхнула Гарика, що він аж підскочив.

Раптом хлопчик почув гудіння багатьох літаків.

— За мною! — скомандувала Гандзя і, вщипнувши його за вухо, побігла.

Поруч уже стояв Янко. З будинку вибігали діти. За ними гнався завідувач дачі. Він докірливо кричав, що маневри не дають дітям виспатись, але сам, не відстаючи, біг за своїми вихованцями.

Гарик не примушував себе ждати. Він один з перших збіг на високий вал, відкіля видно було далеко навкруги.

В повітрі гули десятки велетенських багатомоторних літаків. Над ними ширяли маленькі винищувачі.

Полем бігли озброєні люди. З літаків падали на землю сотні людей, погойдуючись під великими білими парашутами. Упавши, вони підводились на ноги, хапали зброю і приєднувались до тих, що вже строїлись в колони.

Деякі літаки пролітали над самою землею, і за ними з'являлись танкетки, залишались гармати. Інші літаки сідали на поле, і з них виносили ящики з патронами, кулемети, різну зброю.

Над літаками тріпотіли червоні прапорці. То висаджувався повітряний десант «червоних».

Гарик, Янко та їхні загони здивовано спостерігали те видовище. Вони не розуміли, відкіля це. Невже новий десант «червоних»? Чи з'являться зараз «сині», щоб не дати «червоним» закінчити висадку і розбити їх?

Біля самого вала пройшов загін парашутистів. Діти пізнали Кучерявого — командира цього загону. Він зиркнув одним оком на них і привітно усміхнувся.

Гарик перевів погляд на своїх товаришів. Обличчя Гандзі сяяло.

Через півгодини десант «червоних» почав бій у тилу «синіх». Тоді показались літаки-винищувачі «синіх». Але вони запізнились.

На дачах тиша і спокій. Зникли військові частини, не чути гарматних пострілів. Стало відомо, що кіннота «червоних» прорвала фронт противника, з'єдналась з повітряним десантом, і «сині» мусили відступити. Маневри закінчились. «Червоні» перемогли.

Гучномовець сповістив про великий парад, що відбудеться сьогодні в місті.

Пластуни й свистуни перетворились на юних натуралістів і саме ловили жаб на ставку, коли до дачі під'їхав красивий автомобіль.

З автомобіля вийшов військовий і попросив завідувача дачі відпустити з ним до міста Гандзю, Янка і Гарика.