Ольга Дёмина - Науковий експеримент. Психологічна драма

КСЮША ПАВЛОВСЬКА. Системи життєзабезпечення. Що це?

ВЛАДИСЛАВ ПЕТРОВИЧ. Система життєзабезпечення в пілотованих польотах космічних апаратів – група пристроїв, які дозволяють людині виживати в космосі і підтримувати життя екіпажу корабля. У незвичайних умовах космічного польоту (вакуум, променистий теплообмін, іонізуючі випромінювання) людина повинна перебувати в замкнутому герметичному відсіку космічного літального апарату. У населеному відсіку необхідно створювати умови для забезпечення нормального існування і роботи людини. Ці умови необхідно підтримувати протягом усього польоту, подаючи в відсік речовини, споживані людиною і видаляючи продукти його життєдіяльності. Бортові системи космічного літального апарату (КЛА), які вирішують ці завдання, називаються системами життєзабезпечення (СЖЗ). Наприклад, система кисневогозабезпечення (СКЗ) повинна забезпечувати подачу в атмосферу населеного відсіку кисню в кількості 0,9 кг/добу (на одну людину) і підтримувати парціальний тиск кисню в заданому діапазоні значень (18—32 кілопаскаль). Система водопостачання (СВП) повинна забезпечувати екіпаж питною водою в кількості 2,5 кг/ (люд.-добу); в разі використання натуральних продуктів харчування, що містять воду (до 0,5 кг/добу), норма питної води зменшується до 2 кг/ (люд.-добу).

МИХАЙЛО ГРИНЕВСЬКИЙ. А тренажерний зал на станції є?

ВЛАДИСЛАВ ПЕТРОВИЧ. Так. Обов’яково. Засоби медико-біологічного забезпечення, що включають прилади для медичного контролю стану екіпажу, тренажери для фізичного тренування екіпажу в польоті, медикаменти.

СВІТЛАНА ІЛЬЇНА. А чим харчуються майбутні космонавти?

ДМИТРО ПОПОВ. Космічною їжею в пакетиках і тубах. Це всім відомо.

ВЛАДИСЛАВ ПЕТРОВИЧ. Система харчування екіпажу повинна забезпечувати космонавта повноцінним харчуванням, з раціоном, що містить білки, жири і вуглеводи в масовому співвідношенні близько 1:1:4 і із загальною калорійністю до 12500 кДж/ (люд.-добу). Звісно, космонавти і дослідники на наземних експериментальних станціях харчуються спеціально підготовленими продуктами, які ретельно запаковані в пакетики і туби. Мабуть, ви чули про борщ і пюре із туб? Це зроблено для того, щоб космонавтам в невагомості було б зручніше харчуватися. А головне, це дає змогу уникнути сміття, дрібних крихт, які можуть зівсувати прилади і апаратуру. Ви ж самі розумієте, якщо в космічному літальному апараті вийде з ладу якийсь прилад, то членам екіпажу буде загрожувати небезпека.

ВЛАД ІЩЕНКО. А скафандри видаються?

ОЛЕКСАНДР ЛЕОНІДОВИЧ. Владе, ну звісно ж, видаються скафандри. Це питання можна було не задавати…

Всі присутні в класі сміються. Тільки один Влад Іщенко не сміється. Він обурений і відвернувся до вікна.

ВЛАДИСЛАВ ПЕТРОВИЧ. Ви даремно смієтесь. Учень поставив дуже хороше доречне запитання.

ВЛАД ІЩЕНКО ( гордовито поглядає на усіх присутніх ). Ось так! А ви тут всі смієтесь з мене, наче ми у цирку, наче я поставив безглузде запитання. Скафандри видаються. Як без них?!

ВЛАДИСЛАВ ПЕТРОВИЧ. Засоби індивідуального захисту екіпажу (СЗ): аварійно-рятувальні скафандри, дихальні маски, що забезпечують захист екіпажу в аварійних ситуаціях – при розгерметизації відсіку, виникненні пожежі та в інших випадках, коли настає нештатна ситуація.

МАРИНА БОРИСЕНКО. А часто таке буває?

ВЛАДИСЛАВ ПЕТРОВИЧ. Інколи трапляються незаплановані ситуації.

АНДРІЙ ЛАНОВИЙ. Вони називаються нештатні ситуації.

Владислав Петрович згідно киває головою. Він кидає погляд на Олександра Леонідовича. Вони обоє задоволені сьогоднішньою зустріччю і тим неабияким інтересом, який виник у старшокласників до обговорюваної теми.

АНДРІЙ ПЕТРИК. Цікаво, яка вона ця станція «SIRIUS»? Як обладнана?

ВЛАДИСЛАВ ПЕТРОВИЧ. Ззовні вона схожа на металеву бочку.

МИХАЙЛО ГРИНЕВСЬКИЙ. Та невже?! ( Посміхається, дивлячись на Влада Іщенко ).

ВЛАД ІЩЕНКО. Як смішно. Металева бочка, а називається експериментальна станція.

ВЛАДИСЛАВ ПЕТРОВИЧ. Вірніше буде сказати, науково-еспериментальна станція. Вона досить велика, якщо порівнювати з першими наземними комлексами, які почали будувати десь півстоліття тому. В них тренувалися майбутні космонавти. Ці герметичні ізольовані від зовнішнього середовища об’єкти були занадто тісні, незручні, в них було дуже спекотливо, душно. Іноді температура повітря в них досягала 40 градусів Цельсія, іноді навіть вище. Тут була погана вентиляція. Розмір цих перших наземних міні-станцій іноді сягав не більше 20 квадратних метрів. Якщо на станції жили і працювали троє дослідників, їм було не комфортно в таких умовах. На цих 20 квадратних метрах розташовувались три ліжка, робочий стіл, стільці, обладнання, медична апаратура, велотренажер, шафа з одягом і харчами… Сучасні наземні станції досить великі, більше 100 квадратних метрів. Вони також герметичні, но ці об’єкти зручні для проживання членів екіпажу. По-перше, вони просторні, тут є де розвернутися, прогулятись довгим коридором перед сном, відпочити в кают-компанії після робочого дня, зайти в невеличкий тренажерний зал…