Секлита. Та як же? Щоб я вас пустила оце, не попоштувавши запіканкою, пирогами?
Голохвостий. Нікогда… (Про себе). Впрочем, запіканка і пироги… (Вголос). Ну, развє одну чарку можна.
Секлита. Якже, якже! Та ще й запіканка! Ви такої, дарма що багаті, зроду не пили! Ось я зараз! (Пішла).
Голохвостий сам.
Голохвостий. Одначе треба черкнуть чарочку-другу да і тікать, потому сюди налізе всякої свиноти, ще почнуть язика чесать… Ні, ні, недобре! Хоча й досадно, што Галі не бачив; ну, да ми надолужимо опісля… когда б тільки весілля одбути, а там — хоч голову свою заставлю, а… ух, пипонька, пуколька моя!
Голохвостий і Галя.
Галя (входить, нап'ята платком). Пидоре! Забери там яблука! Ой хто це?
Голохвостий. Це я, кралечко! Здрастуйте, моя зозулечко!
Г а л я. Це ви?
Голохвостий. Своєю персоною. Не видержав, бо розгорівсь, як камфорка, моя щіточко! (Бере за руку).
Галя. Ох лишенько! Ідіть, будь ласка, бо матері поки нема; як застукають, то знов таке буде…
Голохвостий. Яким сортом? Адже ваша мати мені слово дала…
Галя (вириваючи руку). Так і повірили!
Голохвостий. Та не пручайтесь-бо, потому што у мене аж печінки пручаються!
Галя (виривається). Пустіть-бо! (І вибіга).
Голохвостий сам.
Голохвостий. Виприснула… Хистка, як лозиноч-ка, в'юнка, мов вуж! Але ж і ягодка! Як повидів її, ну просто все в головє замакотрилось! Просто, як только в руках її подержиш, дак так робиться у тебе унутрі, як у самоварі, аж гуде! Ну й дівчина ж! Да за таку ж дівчину, доложу вам, можна всього себя обголити чисто і піти по Хрещатику таким хвисоном… Єй-богу, можна, даже по морозу! Не видержу, треба її діждатись, хоть раз ще глянуть!
Голохвостий і Секлита.
Секлита (з горщечком і пляшечкою). Ну, спочатку покушаите моєї настояночки на горіхових листях та оцими пиріжками закусіть, з потрібкою…
Голохвостий. Викушайте ж самі!
Секлита. Пошли ж вам боже, чого ви бажаєте, а моїй Галі долю щасливу! (П'є і знов н алива).
Голохвостий. Дай боже! З іменинами вас поздоровляю! (П'є). А-а! Оце горілка так так! Мов вогнем по жилах пішла! Та й пиріжки ж до того, дай вам боже здоров'я! (їсть).
Секлита. Та по первій же ніхто не закусює; викушайте другу! (Налива).
Голохвостий. Е! Да так же я і не встану! (П'є).
Секлита. То й добре; гостем дорогим будете!
Голохвостий. Да я дуже б радий, у вас так, знаєте, по душє… там только мине… Та трошки можна… (Дивиться в вікно). Онде й Галя пішла.
Секлита (стука в вікно). А йди лиш сюди! Де ти там у гаспида тиняєшся?
Голохвостий. По хазяйству, певно, бігаєть?
С е к л и т а. О, вона упадлива!
Ті ж і Галя.
С е к л и т а. Де ти там баришся?
Галя. Забігала до сусідки Лукери: посуди треба.
Голохвостий. Здрастуйте, доброго здоров'ячка! Вся душа моя стрепенулась, как зачув я ваш ангельський голосок, мов дискантів найкращих у концерті…
Галя (подає руку). Ви смієтесь…
Голохвостий. Єй-богу, і в думці немаєть: я, Ганно Івановно, з чесним заміренієм прийшов.
Г а л я. Я не знаю про що.
Секлита. Бач, мов і не зна, мов і не рада! А до сього торгу давно й пішки! Щастя твоє, що так склалося, а то б було!
Галя. Мамо, хіба я в чім винна?
Секлита. Та годі, годі! Нічого мені ману пускать, очі одводити. На ось горня та почастуй варенухою дорогого гостя, та поговоріть любенько, а я сама за посудою збігаю! (Виходить).
Галя і Голохвостий. Галя наливає варенухи.
Голохвостий. Чого ти цураєшся мене, моя рибонько, хіба-развє я не любий тобі?
Галя (подає чарку). Я вас боюсь… Що це ви задумали, чого ви мене чіпаєте?
Голохвостий. Задумав, моя куріпочко, хоч кишки собі вимотать, а тєбя добути, потому улюбльон, як окроп кипить…
Г а л я. Я вам не пара… Ви б краще не в'язали мені світа… зараз проміняєте на яку-небудь панну!
Голохвостий (випивши). А-а! З ручок твоїх солодша од меду й од канахвет! (Бере за руку й хоче обняти).
Галя. Пустіть!
Голохвостий. Щоб я тебе проміняв? Ні за яку кахвюру! Так би й задавив! (Обніма), Галя (вириваючись). Ой що ви?
Ті ж і Секлита.
С е к л и т а. А! Договорилися, значить…. Ну, й помагай вам боже!
Голохвостий (набік). Знов піймала! Вона, здається, за дверима підслухувала!
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу