Микола Куліш: Маклена Граса

Зарембський.Ви покарані за недоречну в наш час гуманність.

Анеля. Можливо. Але, сподіваюся, ваше співчуття не на боці тієї мужички?

Зарембський.Її батько, здається, в мене на фабриці і теж страйкує. Другий місяць. Він вважає за краще збирати на смітнику кістки, ніж заробляти на фабриці щодня по два золотих, на які можна купити собі хліба і зварити собі борщ навіть з м'ясом. Отже, я не можу співчувати не тільки їм, але навіть тим, кого вони ображають за милостиню, за непотрібний і шкідливий гуманізм.

Анеля.Отже, я покарана з двох боків? Подвійно?

Зарембський.Отже, так.

Анеля(кокетливо). І вам не шкода мене?

Зарембський.Ні.

Анеля.Я серйозно… Ніскілечки?

Зарембський.Коли ви серйозно, то ні півстілечки.

Анеля.Але, може, все ж у пана Владека знайдеться для мене краплинка якщо не гуманності, то хоч якогось почуття?

Зарембський.Ви питаєте чи просите?

Анеля(серйозно, допитливо, стурбовано). А як ви гадаєте?

До них підійшли жебраки.

Жебраки.Дорогі панове!…

- Заради пана Ісуса!

- Крихітку з вашого щасливого столу!

Зарембський(не добереш - до Анелі чи до жебраків). Ви просите?

Анеля.Я?

Жебраки.Просимо!

Зарембський.Я милостині нікому не подаю. Це мій принцип. Де гарантія, що просить не мій ворог? Не даю!

Жебраки.Не позбавляйте нас хоч цієї роботи!

- Подайте заради Матері Божої!

Зарембський.Зверніться он до панни Анелі.

Анеля.Пан Владек повинен знати, що таке чемність: навіть жебракам перший мусить відповідати кавалер.

Зарембський(до жебраків). У мене стоїть фабрика без робітників. Хочете хліба - підіть проженіть страйкарів, станьте на їхнє місце й працюйте. Польщі потрібно назбирати власні капітали, а не жебрати, треба закласти свій золотий підмурок, а не страйкувати біля порожніх кас. Забирайтеся!

Жебраки відходять.

Анеля.То як же ви думаєте?

Зарембський.Я вже сказав. Милостині нікому не даю.

Анеля.Це відповідь на моє запитання?

Зарембський(по паузі). Так.

Анеля(тихо). Після вашого вчорашнього колінопреклонного освідчення в коханні?

Зарембський.Ні! Це після деяких сьогоднішніх неприємних для мене новин і оказій. З'ясувалося, що ваш любий батечко, а мій підручний маклер і орендар був першим і найсерйознішим претендентом на купівлю з торгу моєї фабрики і всього мого майна, що це він намагався вплутати моє підприємство в борги і навіть, як я тепер гадаю, допомагав страйкарям, якщо не повиганяв їх досі з моїх квартир.

Анеля.Я про це нічого не знала. Я і мама. Слово честі. Зовсім нічого. Але я впевнена, що тепер, дізнавшися про ваше освідчення, він вже не буде купувати вашої фабрики.

Зарембський(рух газетою). Дізнавшися про сьогоднішні повідомлення банку, я теж певен, що не буде купувати.

Анеля.Навпаки, коли він сьогодні довідався про це, він дуже зрадів.

Зарембський.Банківським повідомленням?

Анеля.Я не знаю, про що ви говорите. Він зрадів, коли я і мама признались йому, що ви освідчилися мені в коханні.

Зарембський.Пардон! Ви коли йому про це сказали?

Анеля.Сьогодні. Вчора я була надто схвильована. Адже ваше вчорашнє освідчення було для мене таке несподіване, раптове, що я вирішила відкласти розмову з батьками на ранок. Хоч мамі я сказала ще вдосвіта. В думці я ще раз обійшла вчорашню алею, щоб… щоб підняти кожне ваше впущене слово, можливо, недочуте… мимовільний рух. Потім перебирала їх при зорях, складала зі своїми, і з цього виходили такі чарівні, чудові узори, що зараз я навіть боюсь переглянути їх… Після ваших сьогоднішніх нових слів - боюсь…

Зарембський.А тим часом ваш тато при тих самих зорях складав золоті узори з прибутків від моєї фабрики. Я теж боюсь. А втім, даруйте й скажіть нарешті, що саме сказав він, дізнавшися про моє освідчення?

Анеля.Він сказав, що… буде дуже радий і щасливий… і, якщо пан Владек справді… покохав Анелю, то, сказав, хай приходить через три дні.

Зарембський.Що ж він гадає - після сьогоднішнього розп'яття на банківському хресті воскреснути через три дні?

Анеля.Я не знаю, про який хрест ви говорите.

Зарембський.Про який? Спитайте в батька. Він уже знає. І перекажіть, будь ласка, йому…