Володимир Нестеренко - Чужа

Пункт перетину кордону. Величезна черга з автомобілів, люди палять вогнища, п’ють горілку, взагалі — рух, як у таборі біженців. Переважно в черзі машини з причепами, це човники, хоча трапляються вантажівки й автобуси. Малюк і Шустрий ідуть шукати кінці. Гиря і Сопля в машині спостерігають за рухом довкола.

Кілька звіроподібних кавказців, судячи з усього, тут заправляють.

СОПЛЯ

Не розумію, хто тут головний? Де митниця? Де погранці?

ГИРЯ

Звірі (спльовує за вікно)… Вони перехід тримають… Без черги — це до них… (Неподалік комерсанти на мікроавтобусі, щойно домовилися з одним із кавказців, той діловито поплес кує водія по спині, мікроавтобус вирулює до переходу, огина ючи чергу машин.) Потрусити лохів на дорозі — це теж вони… Золота жила цей кордон… (Звір щось говорить у рацію.) Дивись, номер передав… Мабуть, з того боку — теж вони…

Малюк спілкується з бригадиром кавказців.

МАЛЮК

Брат, є розмова.

ЗВІР

(пихато)

Що ти хотів?

МАЛЮК

Я не хотів, я хочу.

ЗВІР

Що?

МАЛЮК

Перейти швиденько.

ЗВІР

Триста баксів.

МАЛЮК

Ти не зрозумів, братило! Ми такі ж, як і ви.

ЗВІР

Ви від кого?

МАЛЮК

Від Рашпіля.

ЗВІР

Не знаю такого.

ШУСТРИЙ

Не гони, Рашпіля всі знають.

ЗВІР

Е-е, ти пригальмуй, гонять гівно по трубах, зрозумів?

ШУСТРИЙ

Ти мене на зрозумів не бери, зрозумів? (Бачить, як підтягуються інші звірі.)

МАЛЮК

Гаразд, коли так — ми самі домовимося з митницею. Пішли, Шустрий.

ШУСТРИЙ

(звірям)

Побачимось ще, рекетири…

Шлагбаум, Малюк про щось говорить з митниками, рухом показує Шустрому, щоб під’їздив до КПП. Віночок чітко видно крізь вітрове скло. У пацанів — похмурі зосереджені обличчя. Звір-бригадир намагається щось з’ясувати у гладкого вусатого митника.

МИТНИК

(поважним тоном)

На похорон їдуть, велика людина померла… (У Вусатого в руках — біта, яку він відібрав у пацанів.)

(Ремінісценція)

У похоронному бюро минулої ночі. Заспаний співробітник возиться з вінком, Гиря й Сопля роздивляються вінки, домовини й інше похоронне господарство.

МАЛЮК

Звиняй уже, що підняли тебе затемна…

СПІВРОБІТНИК

(втомлено)

Нічого… На вінку що писати будемо?

ШУСТРИЙ

Усі там будемо…

Гиря сміється.

МАЛЮК

Підв’язуй, гуморист… (Співробітнику.) Ти от що… Російською тільки пишеш?

СПІВРОБІТНИК

По-всякому пишу.

МАЛЮК

А словацькою можеш?

СПІВРОБІТНИК

Ні, я й такої мови не знаю.

МАЛЮК

Добре… Пиши українською, тільки літери польські щоб були. І над «Це» галочку таку прихуяр.

СПІВРОБІТНИК

То що писати?

МАЛЮК

«Любому Якобу Топорчеку від друзів».

Переїжджаючи кордон, пацани відверто веселяться.

ШУСТРИЙ

Бля, колгоспники тупі, повелись. Пролізло, бля! (Відчиняє дверцята і викидає вінок на дорогу.)

Словацькі прикордонники, все це за десять метрів від КПП, дивляться вслід машині. Вінок лежить в багні, стрічка в’ється у струменях вітру. Звір, очевидно з тієї ж бригади, що й по той бік кордону, здивовано дивиться на вінок у багні, потім, дивлячись услід машині, щось мурмоче. На лайку не схоже, радше, він шепоче молитву.

Машина їде Словаччиною, пацани дивляться з інтересом, веселі.

ШУСТРИЙ

Ні, пацани, якщо далі дорога така ж хороша, то, я скажу, тут можна їздити…

МАЛЮК

Далі — лише краще… До самого океану…

СОПЛЯ

(роздивляючись у віконце)

А мені краєвид подобається…

МАЛЮК

Так, краще стало, хоча вони й тоді не бідували.

СОПЛЯ

(намагається жартуватинарівні з усіма)

Коли це «тоді»? У війну, чи що?

МАЛЮК

Я тут бував, два роки тому, ще з Монголом.

ШУСТРИЙ

З Монголом? Ні хуя собі, я й не знав, що ти у нього працював.

МАЛЮК

(поглядає косо на Шустрого)

Значить, не треба було тобі знати. Тепер знаєш, і добре.

ШУСТРИЙ

(витримавши паузу)

Ти тому такий потаємний, що не по поняттях бізнесом займались? Курвів возили? У Прагу, на заробітки…