Гиря прощається з нареченою, наречена вагітна, дуже середня, жлобиха. У квартирі килими на стінах, портрети родичів, календар з котенятами, бахрома на занавісках. Коли він іде, вона дивиться на себе в дзеркало, гладить живіт руками і раптом починає плакати.
Сопля живе з батьками, йде з валізою, мати зачиняє двері, батько дрімає на кухні, дві порожні пляшки горілки на столі. Бідність. На стіні — перехрещені рапіри і фехтувальна маска. Велика фотографія Соплі, він фехтувальник, на грудях — медаль, тепер вона висить на килимі.
Малюк живе один — середненько, меблі старі, квартира явно орендована, але телевізор імпортний, великий. Збирає валізу, дістає зі схованки в кріслі пістолет, ТТ, підкидає його в руці, потім, зітхнувши, ховає назад.
Перед виходом дивиться у вічко.
Усі пацани, перш ніж вийти з квартир, — дивляться у вічко.
Шустрий живе у жінки, вона старша за нього, скандал, він іде, тьолка кричить услід «щоб ти не повернувся». Він повертається, дзвонить в двері і, коли вона відчиняє, дає їй кулаком у лоб (як молотком, нижньою, м’ясистою частиною кулака).
…Плюс потрібно було ще знайти у місті інвентар…
Закривається багажник, на заднє скло лягає траурний вінок з написом на стрічці «Lyubomu Yakobu Toporcheku ot druzzey». Поряд лежить бейсбольна біта, дерев’яна.
* * *
Вранішнє сонце засліплює колгоспника на возі, він прикриває очі рукою.
…Сонце тільки встало, а вже з’явився перший постраждалий. Пролітаючи на повній швидкості, «дев’яносто дев’ята» вискакує на зустрічну і йде лоб у лоб з возом, кінь сахається вбік, колгоспник зістрибує з воза, «дев’яносто дев’ята» повертається на свою смугу, це жарт.
Колгоспник показує вслід машині дулю. Машина різко гальмує.
В салоні машини.
ГИРЯ
(він дрімав, схиливши голову, а тепер від різкого поштовху раптом посунувся вперед, ударившись об переднє сидіння)
Е-е, блядь!
СОПЛЯ
Не зрозумів…
МАЛЮК
Шустрий, ти що?
ШУСТРИЙ
Цей чорт дулю показав. Не повезе тепер.
МАЛЮК
(секунду поміркувавши)
Повезе. Здай-но назад, прокатаймо лоха до кордону.
* * *
Все відбувається у тиші. Колгоспник задкує. З машини вийшли усі четверо, Гиря помахує бітою.
МАЛЮК
Ну ти, хую! Сюди йди!
* * *
У салоні п’ятеро людей. За кермом — Малюк.
Гиря й Сопля ззаду, між ними колгоспник.
ШУСТРИЙ
(закінчує розповідь)
Коротше, три штрихи і одна халява сидять в машині. Штрих, що спереду сидить, блатує, говорить: «Ну, якщо я не правий — убийте мене, убийте!» Нарешті один, що з бабою на задній сидусі (звертається до Соплі) — от як ти сидів… волину дістає… і їбашить пасажиру в лоба. (Дає кол госпникові щелбан.) Вася падає під сидіння — халява сциться від страху і кричить: «Відпустіть мене, я нічого не бачила, нікого не знаю!» Тут штрихи думають, що робити з двома жмурами…
ГИРЯ
(тупо)
А другий жмур — хто?
СОПЛЯ
Та халява, що ж її, живою відпускати?
ГИРЯ
Точно, туплю.
ШУСТРИЙ
Як завжди . (Продовжує розповідь.) І тут з-під сидухи вилазить штрих, увесь в крові — за голову от так тримається — і говорить: «Ви що, зовсім охуїли, махновці?» Всі так і охуїли, а баба — знепритомніла.
МАЛЮК
З нагана стріляв?
ШУСТРИЙ
Так, спортивним набоєм, а порох відсирів. В дурня як ріг на лобі виріс.
МАЛЮК
Була у мене колись схожа історія. Куля м’яка, свинцева…
ШУСТРИЙ
…Об лоба розплющилася…
МАЛЮК
Так.
Усі сміються, крім колгоспника.
Проїжджаючи повз села, вони беруть виставлені селянами продукти — молоко, яблука — вантажать в машину і від’їжджають не розраховуючись. Миготять вказівники — відлік кілометрів.
МАЛЮК
(дивиться карту, вираховує щось, потім дивиться на годинник)
Добре, будемо прощатися з нашим кентом…
Машина вихляє до узбіччя.
КОЛГОСПНИК
Та ви що, хлопці? Невже вб’єте? За що, за дулю?
МАЛЮК
Давай, виходь, дядю, приїхали!
Пацани витягують колгоспника з машини, Гиря веде його на узлісся. За ними скрадається Шустрий з бітою.
СОПЛЯ
Ну, дядю, ставай-но до лісу передом. Невчасно ти нам попався…
Колгоспник упорався з собою, на його обличчі з’явилась деяка жорсткість, схоже, що він збирається померти з гідністю. Шустрий ззаду несильно б’є його бітою по голові, тримає біту однією рукою. Колгоспник падає, він думає, що в нього вистрілили. Під сміх пацанів він встає й бачить машину, що від’їздить… Деякий час він стоїть навколішки, як боксер в нокдауні, і ДИВИТЬСЯ услід машині.
Читать дальше