Аліг'єрі Данте - Божественна комедія

1 «Грядут хоругви к нам владики Ада»
Все ближче; подивись лишень на знак, —
Сказав учитель, – де його громада».
4 І як, коли б у хмарах день побляк
Чи відійшов би з нашої півкулі,
Ледь бачимо здаля верткий вітряк, —
7 Побачив я будову в свисті й гулі
Й сховавсь од вітру за вождя в імлі,
Немов у найнадійнішій притулі.
10 Люд грішний в неймовірному числі —
Аж лячно в римах це віддать словами, —
В льоду стирчав соломинками в склі.
13 Хто лежачи, хто випроставшись прямо,
А хто сторчком, ногами догори,
Або упершись в маківку п’ятами.
16 Коли без слів прийшли ми до гори,
Учитель, показать мені схотівши
Того, хто гарним був у час старий,
19 Ступив набік, мене вперед пустивши,
«Ось Діте, – мовив він, – і ось той рів,
Де ти подужчаєш, все оглядівши».
22 Як раптом захолов я й остовпів,
Читачу, не питай: я весь стенувся,
Розповісти – не вистачило б слів.
25 Не чувсь я мертвим, та й живим не чувся.
Збагнеш ти й сам, що я переживав,
Коли й життя, і смерті враз позбувся.
28 Володар найсумнішої з держав
Був до середини грудей в крижині.
Гігантові я б скорше дорівняв,
31 Аніж гігант руці його єдиній;
Тепер вже можеш сам ти справу здать,
Який він весь, умерзлий у льодині.
34 Якщо він на Творцеву благодать
Звести смів погляд, повний люті й крові.
То скільки зла від нього треба ждать!
37 Я з подиву позбувся навіть мови,
Побачивши на ньому три лиця!
Той вид, що спереду, – увесь багровий,
40 Два інші йшли від шийного кільця
З обох боків і, пересікши міру,
Сягали десь під кучмою кінця.
43 З них правий вид мав барву жовто-сіру.
Коли ж пройти до водоспадів Ніл,
Побачиш лівого обличчя шкіру.
46 Над кожним височіла пара крил,
Таких же самих розмірів потрібних.
Я в морі не здибав таких вітрил
49 Безперих, на кажанячі подібних.
Махаючи весь час на цілий світ,
Вітрів він троє створював осібних,
52 Що обвівали без кінця Коціт.
І річка аж до дна вся прохолола:
Сльозами сходив він на шість ланит,
55 А кожна з пащ, мов терниця, молола
По грішнику, – щоразу об коли
Душа стражденна тіпалася гола.
58 Передній ще жахливіші були
Такі тертя під скреготи зубовні,
Що дерли шкіри кусень чималий.
61 «Той, угорі, що терпить кару вповні, —
Сказав мій вождь, – то Юда Іскарйот,
В зубах он голова, а решта – зовні.
64 А в тих обличчя видно без турбот:
У чорній пащі ти он бачиш Брута, —
Він корчиться увесь, та зціпив рот.
67 А в Кассія статура краще скута.