Василь Симоненко - Ти знаєш, що ти – людина? (збірник)

Нидіє на якорі душа…

Нидіє – веде бездіяльне, беззмістовне життя; животіє. (Прим. Т. Ю. Блєдних)

Катам співають гімни холуї…

Холуй – зневажлива назва людей, які плазують перед начальством, запопадливо прислужують сильним світу цього. (Прим. Т. Ю. Блєдних)

Волосся патраю з сідої голови…

Патрати – тут: скубти, рвати. (Прим. Т. Ю. Блєдних)

Байстрятам шматували на утіху…

Байстрята – зневажлива і лайлива назва позашлюбних дітей.

Шматувати – розривати на шматки. (Прим. Т. Ю. Блєдних)

Мов ланцет.

Ланцет – невеликий хірургічний ніж, гострий з обох боків. (Прим. Т. Ю. Блєдних)

Навіщо бундючитися пихато…

Бундючитися – надмірно чванитись, зверхньо триматися. (Прим. Т. Ю. Блєдних)

Герострат – мешканець Ефеса, який спалив храм Артеміди, бо дуже хотів прославитися, але не спроможний був зробити нічого визначного. Крилатий вислів «геростратова слава» означає «вічна ганьба», його вживають щодо людини, яка прославилася руйнівними діями. (Прим. Т. Ю. Блєдних)

На попелі їх дум встаю із каламуті…

Каламуть – щось непрозоре, темне і тьмяне. (Прим. Т. Ю. Блєдних)

Вже чорна слава вбивці Артеміди…

Артеміда – давньогрецька богиня тваринного і рослинного світів, донька Зевса, сестра Аполлона, в її честь греки спорудили храм в Ефесі. (Прим. Т. Ю. Блєдних)

Немов у герці дикому мечі…

Герць – бій, поєдинок. (Прим. Т. Ю. Блєдних)

І в час невпинний, стиснувши остроги…

Острога – металева дужка з зазубреним або гладеньким коліщам, прикріплена до задника чобота верхівця, якою підганяють під боки коня. (Прим. Т. Ю. Блєдних)

Над ними чвалить вранці і вночі.

Чвалить – рухається дуже швидко, навскач. (Прим. Т. Ю. Блєдних)

Мовчать над ними голубі хорали…

Хорал – хвалебна церковна пісня. Тут: небесна височінь. (Прим. Т. Ю. Блєдних)

Носить лантухи настанов…

Лантух – великий мішок із грубої тканини. (Прим. Т. Ю. Блєдних)

На милицях за часом біжить…

Милиця – висока палиця з перекладками, на яку спираються пахвами і якою користуються при ходінні хворі на ноги або безногі люди. (Прим. Т. Ю. Блєдних)

Вірити і ждати – поготів.

Поготів – тим більше. (Прим. Т. Ю. Блєдних)

І моє прокляття очманіле…

Очманіле – тут: сповнене ненависті, презирства. (Прим. Т. Ю. Блєдних)

Ходить байда споконвічний та у вікна загляда.

Байда – тут: гульвіса. (Прим. Т. Ю. Блєдних)

Помитарствую, поб’юся та й засну колись навік.

Помитарствую – попоневіряюся. (Прим. Т. Ю. Блєдних)

І вовтузиться думка, мов квочка…

Вовтузиться – не сидить спокійно; совається. (Прим. Т. Ю. Блєдних)

Свою чорну чадру підніма.

Чадра – легке покривало, яким жінки-мусульманки запинаються з голови до ніг, лишаючи відкритими лише очі. (Прим. Т. Ю. Блєдних)

Ураганний тайфун стихій.

Тайфун – ураган величезної руйнівної сили. (Прим. Т. Ю. Блєдних)

Дотліває холод мій у ватрі…

Ватра – вогнище, багаття. (Прим. Т. Ю. Блєдних)

На гальорці в третьому ряду.

Гальорка – верхні яруси в театрі, де місця коштують дешево. (Прим. Т. Ю. Блєдних)

Ніжні струни квилили внизу…

Квилили – жалібно стогнали. Тут: грали жалібну мелодію. (Прим. Т. Ю. Блєдних)

Галантно – чемно, люб’язно. (Прим. Т. Ю. Блєдних)

І коли химерною габою…

Габа – тут: покривало. (Прим. Т. Ю. Блєдних)

Я гомерично, тупо засміюсь.

Гомеричний – незвичайної сили, величезний. (Прим. Т. Ю. Блєдних)

Площу Богдана, вогні інституту.

Йдеться про Софійську площу в Києві, на якій стоїть пам’ятник Богдану Хмельницькому. (Прим. Т. Ю. Блєдних)