Array Коллектив авторов - З Україною в серці. Патрiотична хрестоматiя

Здесь есть возможность читать онлайн «Array Коллектив авторов - З Україною в серці. Патрiотична хрестоматiя» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2018, ISBN: 2018, Жанр: Поэзия, foreign_contemporary, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

З Україною в серці. Патрiотична хрестоматiя: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «З Україною в серці. Патрiотична хрестоматiя»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

До хрестоматії увійшли найкращі твори наших класиків, написані українською мовою про нашу багаторічну історію, любов до Батьківщини та захист від її ворогів.
Невипадково доданий вірш Бориса Чичибабіна, написаний російською, який знаменує спільність усіх народів України в любові до своєї Батьківщини.
Хоча більша частина творів у цій книжці передбачена чинною програмою для шкіл, зацікавить вона не лише школярів, а й дорослого читача.

З Україною в серці. Патрiотична хрестоматiя — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «З Україною в серці. Патрiотична хрестоматiя», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Караван-баша уважно слухав, недовіра на його обличчі мінялася здивуванням, далі – подивом, врешті – захопленням; Богуш широко усміхнувся і, змахнувши рукою, вдарив по простягнутій долоні Давидовича.

– Ай, молодець! Ай, дорогий!.. А не обманеш?

– Хіба мене сам староста обдурить.

– Не обдурить, навіщо йому обдурювати, ти ж для нього – не ти, а мішок з грішми!

Давидович зліз з воза, коли із-за лісів виринув купол Лисої гори. Покликав своїх ратників. Йому підвели коня.

– Я знайду тебе у Хочериса, – сказав до купця, ставлячи ногу в стремено.

– Не забудь, біля Вірменського моста! – гукнув йому вслід Богуш.

Смерком Давидович з ратниками в’їхав до Львова через Галицьку браму.

Арсен на службу більше не повертався. Забігав до нього Спитко – сказав: нездужає. А потім зайшов скрипаль Боцул – попрощатися: вирушає у свою Молдову.

Бургграф скаженів. Хойнацький попередив Арсена, щоб покидав як можна скоріше Львів або ж вертався на службу з поклоном. Ні, у казнь так просто не посадять – за віщо, але хіба такого вже не було, що ціпаки чіплялися до невинних за злодійство?

Арсен збирався у мандрівку. Куди – не знав. З жебраками? Минула слабість – з жебраками не піде, та й чи потребують вони його? Смішний Гаврило: слухай, каже, і передавай Осташкові. А хто мені повірить – панському лабзюкові? А якби й повірили – чи годен я, чи вмію, чи маю відвагу ставати віч-на-віч із смертю?

І щодня дивитися на чужу дружину Орисю? Немає мені місця ніде… Знайду знову скоморохів і підемо світами, чей же і бідні люди веселощів жадають…

Давно пішов би, та мусив ждати: Симеон Владика ще влітку вирушив до Кракова з челядниками, залишивши на нього свій рундук. Восени повернеться, ось-ось…

– Яцько помер… – замість привітання сказав Арсен, коли майстер став на порозі.

Високий, сутулий від довголітньої праці за пензлем і різцем, Симеон Владика стояв посеред кружґанку, безвільно опустивши руки, здавалось, ніщо не може зрушити з місця: вістка про смерть Яцька Русина, якого він ніколи не згадував, але ні разу не вивільняв свій мозок від думки про нього, на мить паралізувала старого майстра. Смерть улюбленого учня постала тепер перед ним непоправним злом, лихом, якого вже не перечекаєш, надіючись, що на світі зміниться на краще, що сам Яцько переможе свою слабість, що, врешті-решт, є друзі, які зуміють йому допомогти. А чи він, Владика, хоч раз за два роки спробував полегшити Яцькове життя? – заворушилася майстрова совість. Та ні, усе чекав, що той сам отямиться і прийде до нього… Смерть Русина була кінцем людини, яка могла багато зробити, а не зробила нічого і вже не зробить; другої такої не буде – сталася неокупна втрата для людства, яке легко обійдеться без Яцька, але буде без нього біднішим і того не знатиме. Для Симеона Владики в цей мент знецінились усі його творіння – портрети, картини, вітражі, різьби, бо стали вони враз тільки мистецьким документом часу, а не ланкою у ланцюгу, яка породжує своє безупинне продовження і розвиток – ланцюг обірвався.

– Чи могло наше панство видумати для себе гірше зло, ніж те, що знищує людей, які не вміють перед ним фальшивити?.. – промовив сам до себе Симеон, не дивлячись у вічі Арсенові, наче завинив перед ним. – Та що це я зажурився Одровонжами, наче і справді чесний Яцько міг їх зробити добрими та благородними… Ми цілий вік чекаємо апостолів і марно. Надіємося: оце буде князь, оце король! Вони ж виходять на підмурівок і з людей перемінюються в інквізиторів. А щоб ніхто не показував їм їхніх справжніх облич, як це насмілився зробити бідний Русин, убивають сміливців, і це насильство над людським духом називають найвищою справедливістю – auto da fé… [61] Акт віри (ісп.).

– Так ладно говорите, майстре… – промовив Арсен, не дивлячись у вічі Симеонові Владиці. – Так ладно… І вже душу свою очистили мудрими і гнівними словами, а Яцько вмер – без вас. І люди гинуть. А чи зблисне бодай ошкруметок такої глибокої думки в голові смерда, який з розпуки вбиває вилами свого пана, а потім за це гине на шибениці? Та де там, і близько не світить таке прозріння в його неосвіченій голові, а гине, не боїться…

– А ти, – скептично глянув Симеон на Арсена, – поплакав над останками Яцька і цим купив собі право бути моїм суддею? Так легко… І після цього, бажаючи далі їсти, йдеш грати голим панам?

– Я вже не граю. І Боцул подався в Молдавію. Спитко тільки…

– О, тоді ти вже й зовсім змив бруд із свого сумління! – саркастично засміявся Владика. – Ти вже єретик, мало того – пророк для тих смердів, які за волю йдуть на плаху. Тільки вони цього не знають. Об’явися до них месією, і їм легше буде вмирати… Облуднику, я знаю свою неміч, та вже старий єсьм, а ти… Ти вічно проповідуєш непокору і бунт, а твоя Орися спить поруч з виродком і до любощів його звикає, а може, й звикла вже, а може, й плюнула б тепер на тебе, скалічена багатством, бо ти побоявся тоді, на замерзлому Стирі, подати їй руку, щоб не обтяжувати себе, не ризикувати собою! Ти й не питав її, чи вона згодна, ти не спробував і наздогнати – а може б, вона таки пішла була з тобою до гнідавської церковці? Але ж тебе огорнув страх, це так легко – страждати марно за коханням та жертвувати собою, стати за нього на олеські вали – то набагато важче! Речнику повсталих смердів, а скажи – ти любив узагалі кого-небудь, навіть оту Орисю?

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «З Україною в серці. Патрiотична хрестоматiя»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «З Україною в серці. Патрiотична хрестоматiя» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Array Коллектив авторов - Девятнадцать стражей (сборник)
Array Коллектив авторов
Array Коллектив авторов - Выдающиеся ученые о познании
Array Коллектив авторов
Коллектив авторов - Українські народні думи
Коллектив авторов
Коллектив авторов - Українські народні балади
Коллектив авторов
Отзывы о книге «З Україною в серці. Патрiотична хрестоматiя»

Обсуждение, отзывы о книге «З Україною в серці. Патрiотична хрестоматiя» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x