Володимир Малик - Князь Ігор

Тривога їхня посилилася тоді, коли з півдня на Самару та Оріль прибуло ще кілька ханів з родами своїми. Схоже було на те, що Коб’як згуртовує сили. Чому ж тоді зволікає з виступом, чого жде?

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Руською землею в ті часи називалися землі на захід від лінії Одеса—Харків, а ще раніше – лише Київська земля.

Половці кочували на схід від цієї лінії.

Половцями наші предки називали кипчаків, тюркомовні племена, що кочували в полі (степу) між Волгою та Дунаєм. Пізніше мешканців степу стали називати степовиками, степняками.

Тамга – тавро, клеймо, родовий знак.

Кошма – повсть, товста ковдра з повсті.

Огнищанин – управитель князівських маєтків.

Треба – жертвоприношення.

Курт – вовк, вовками також називалися охоронці хана.

Гридниця – велике приміщення в князівському палаці або прибудоване до нього для гриднів, тобто молодих князівських дружинників, та прийому гостей.

Історичний факт.

Тисяцький – начальник «тисячі», боярин, якому належала влада в місті.

Тіун – управитель в маєтку князя або боярина.

Поприще – давня міра довжини. Також денний піший або кінний перехід.

Смерд – селянин.

Ногата— дрібна грошова одиниця в Київській Русі.

ґонт – тонкі дощечки.

Вуй – дядько, брат матері.

Блават – волошка, а також шовкова тканина блакитного кольору.

Кощій – раб, смерд, кочовик; походить від половецького «коччі», «кощі» – кочовик.

Корзно – верхній одяг, схожий на плащ.

Боян – це міф, помилка перших перекладів «Слова». Насправді був Ян, Ян Вишатич. Див. примітки в кінці книжки.

Сестринець – син сестри, племінник.

Тул – сагайдак, тобто шкіряна сумка для стріл.

Кмети – тут: кінні воїни.

Котора – сварка, чвара, міжусобиця.

Дуумвірат – спільне правління двох осіб.

Торки – тюркське плем’я, що було на службі у руських князів.

Вежа – половецька юрта на возі, кибитка.

По фронту.

Кіш – військовий табір, обоз, місце розташування кочовиків.

Покладник – постельничий.

Снем – з’їзд князів.

Закуп – той, хто взяв у феодала позику («купу») і за це виконує феодальні повинності.

Поруб – тюрма, збудована («зрубана»), як правило, з дерева і найчастіше – в підземеллі.