Владимир Проскуров - ЗАПОВIТ. Тож вибиратись швидше треба Із віроломної пітьми, Благословення просим в Неба, Ми – не раби. Раби – не ми!

Ціна на хліб – Вам у подяку,
В обмін на виданий мандат,
Годуйте нині гидь усяку,
Скрізь податкових ждіть солдат.

Вовків барани в нас обрали,
Впустили в Раду Ви пройдох,
Житейські маєте аврали…
Хочте злочинний світ щоб здох?!

Потрібні де раби-плебеї?
Лакеї, куплені тайком?..
Без совісті – нема ідеї,
Торгуєм голосом тайком.

Народ простий стомивсь брать гречку,
Вже «парасольки» роздають,
З панами – корчите овечку,
Сьогодні – гладять, завтра – б’ють…

Цінуйте бабціну турботу,
Мандат мажору Ви вручили,
Будуть гнать бабцю на роботу,
Щоб виродкам цим дати сили.

Подать сплати й сопи в дві дирки,
І третю ще надай царю,
Нема «бабла», то продай нирки,
Тебе по-царськи «віддарю».

Податок платим ми, «плебеї»,
Що в Раду привели царів,
Палаци їхні десь в Гвінеї,
Ніхто із них не погорів.

Відкат в Карпатах, для копилки,
«Сім’я» підм’яла всіх і все,
Мовчи, народ, і жуй «опилки»,
Незгодних в тюрми занесе.

І Вам обурення не треба,
Ваш комендантський час настав,
Пайки Вам падали, мов з неба,
Терпи, як голос свій продав.

Повторюю я для баранів —
Засів в парламент мільйонер,
Продався ти за п’ять бананів,
Тож пельку вже стули тепер!

Оце і є Вам вся подяка,
Жуйте пайки, гречку жеріть,
Хай править Вами «зарізяка»,
З Вас, як з баранів, все стрижіть.

ЇМ ще продовжили сезони,
Народ слухняний, мов вівця,
«Сім’ї» не писані закони,
Їй як Клондайк країна ця…

Грудень 2012 року, Київ.

Рябуча гладь озер тайгових
Промінням сонця виграє,
У них дзеркально віддає
Обряд зірок, неначе нових.

Ондатра наша водяна
Своєю шубою багата,
Під очеретом її хата,
Блищить, як кірка льодяна.

Бобер-хитрун собі звів греблю,
Де Газимур в Аргунь впадає,
Озера рідко він долає,
Налим річний, дума, втереблю…

Зелений рак (клешня могутня)
Впіймав озерку молоденьку,
В засаді виждав потихеньку,
Стара натура, звісно, путня.

В підступних намірах лисиця
В кущах засіла, як годиться,
Качиний виводок, не диво,
Її приманює звабливо.

На водопій косулів стадо
Стрімкий привів сюди вожак,
Він знав вовків і злих собак,
Тайга врятує косуль радо.

Очкастій чаплі – урожай,
Болотним жабам нема спасу,
А довгоногій що – лиш лáсуй,
Болотний простір птасі – рай.

Амурський полоз, добрий малий,
Він – не змія, зі смертю квит,
Та для мишей – ще той бандит,
Ворог бичкам дійсно лукавий.

Там, де тайгова є вода,
Буйне життя пізнать не трудно,
Живеться вільно і безлюдно,
Тайга, як доля молода…

Січень 2013 року, Київ.

Читач повинен правду знати,
Гарант гарантію ж дає
На передвиборні дебати,
В нас правда правду тільки б’є!
ЗАКОН про вибори, шановні,
Вам не завадить прочитать,
Він нам – як сир у мишоловні,
Схитрила там чиновна тать!
Статей «закручених» напхали,
Читав, читав, лиш сон бере,
Писали їх не аксакали,
Тому й «письмо» оте сире.
Лапша на вуха нам мажорна,
Мовляв, електорат усе наш «з’їсть»,
Та вас народні змелють жорна,
Ви пробудили людську злість!
З таким ЗАКОНОМ – точно знаю,
Доріжка стелиться крива,
Ми до безодні йдем, до краю,
ЗАКОН «слугу» лиш прикрива.
Немає рівності в ЗАКОНІ,
Людці займуть усі пости,
Громадянин – завжди в загоні,
Тож олігарха – не пусти!
Що йому кинути мільйони
На передвиборчий вівтар?!
Це – головні його «ікони»,
І батько, й мати, Бог і цар…
А сміхотворні «капітали» —
Копійка ваша трудова,
У горлі кісткою не стали
У передвиборні жнива.
Не зможеш викласти «лимон»?
В кишені вітер вільно свище?
«Проспиш» парламент, ГЕГЕМОН,
Не суджено піднятись вище.
І близько не підпустять стати,
Хто ж так хлібні місця віддасть?!
Мандат – в «СІМ’Ю» ТЕБЕ – В СОЛДАТИ,
Бо ти ж не їхня, кажуть, «масть».
Там олігархи правлять бал,
А заодно і їх васали,

Ніхто нікого вже не «вколе».
В ЗАКОНІ чітко прописати,
Що за порушення – у СУД!
Захочуть, зможуть депутати