Array Сборник - Мы все с планеты одной

Зелёный лес в ромашковом лугу,
Сливаясь с яркою звездою,
Сверкает глубиною на пруду.
В узорах, бязью голубою,
Зелёный лес в ромашковом лугу.

Закат с багровыми лучами
Пылает на хрустальном берегу.
Осенними безмолвными ночами
Я в сердце, как подарок, сберегу
Закат с багровыми лучами.

И жёлтую манящую луну
В шуршании разросшегося сада
Я, рифмами играя, помяну —
Минувших дней печальную отраду
И жёлтую манящую луну.

Я буду рисовать стихами —
Цветами жизни, страсти и любви,
Тогда стихи полюбите и вы,
А, может быть, напишите и сами…
Я буду рисовать стихами.

В чудном краю, где дремлет Аю-Даг,
Средь птичьих песен, в середине лета,
Чарует взор прелестный старый парк,
Где нас встречает памятник приветно.

Штормов художник там извечный страж,
Среди цветов сиятельный и строгий,
Ну, а вокруг – веселье и кураж,
И вереницы свадеб у дороги.

Певец морей, кумир родной земли,
Скучает над серебряной водою,
И кордилины, розы зацвели,
И хорошо ему в родной юдоли.

В кругу беседки «Тайны звука» встань
И наслаждайся лучезарной далью:
К ногам кумира пал Хамид-султан
И наградил алмазною медалью.

В тенистых чащах блещут соловьи,
И ручейки бегут к садам и рощам,
Маслины украшают сад любви,
Античный мир являет тень и роскошь.

В чудесном парке, средь вальяжных скал,
Мы на шторма глядим, забыв о лени,
А вдалеке гремит «девятый вал»,
Что на картине обессмертил гений.

Мені нагадує про тебе
Стареньке фото не стіні.
Промінчик сонця, клаптик неба
І клин осінніх журавлів.
Про тебе згадую, кохана.
Всі наші ночі, наші дні
І смак нестримного бажання,
Сплива все в пам’яті моїй.
Я пам’ятаю твої руки
І губ п’янкий, солодкий мед,
Всі наші зустрічі й розлуку.
Не знаю, зараз де ти, де?
В той день, коли ми розлучались,
Я не сказав: «Пробач мені».
Але так сталось, ой, так сталось,
Немов в якім примарнім сні.
Та що поробиш, така доля.
Для себе кожен вибрав шлях.
Не знав в житті той лише болю,
Хто не кохав, хто не кохав.

Мене водила доля у світи.
В чужих краях шукав даремно щастя.
Вокзали, гавані, аеропорти.
Фортуна повертала, як удасться.
Свій хліб насущний тяжко заробляв.
Неначе віл, напружено трудився.
На дискотеках дарма не гуляв.
Солоним потом від роботи мився.
Не доїдав, було, й не допивав.
Складав доляри, щоб сім’ю підняти.
І де я тільки лише не блукав,
Ти снилась дуже часто рідна хата.
Про Україну завжди пам’ятав.
Про те, що я від роду українець.
І все, що у житті найкраще мав,
Гірсть рідної землі – святий гостинець.
І дуже скоро вже наступить час.
Я повернусь додому із чужини,
Бо так давно не бачив усіх вас.
Ти в моїм серці, ненько-Україна.

Пахнуло сонце у моє віконце,
І наступив ясний, погожий день.
Зійшов на землю ангел-охоронець,
Що по життю мене завжди веде.
Радіє все життю на світі суще.
Я п’ю до дна божественний напій.
Співа душа натхненно невмируща.
Зі мною поруч добрий ангел мій.
І він мені в житті допомагає.
Я з ним прийшов у цей великий світ.
Всі перешкоди на шляху здолаю.
Робити буду все я так, як слід.
І ангел мій зі мною разом буде,
Ніколи він мене не підведе,
Бо я прийшов до вас із миром, люди,
І завтра знову буде новий день.
І завтра буде краще, ніж сьогодні,
І хліб насущний Бог дає нам днесь.
Наповнить всіх нас благодать Господня,
І слава вознесеться до небес.

Плаче у полі косуля,
Ніби маленьке дитя.
Вже відкувала зозуля
Лік на зелені свята.
І відспівав соловейко
В заводі тихій дібров.
З ранку клекочуть лелеки…
Літо так швидко пройшло.
Стрімко роки пролітають,
Осінь життя настає.
Перше й останнє кохання
Згадую часто своє.
Все, що було, промайнуло,
Не повернути назад.
Стало вчорашнє минулим…
Часу невпинна хода.
Зорі на небі згорають.
Мрії збулися мої.
Я перешкоди здолаю.
Слід залишу на землі.