Василь Галас - Яблучний вітер. Для родинного читання

Кажуть старші —
я мала унікальна.
Хто який, а я —
а я музикальна!..
Я співаю про село
своє рідне,
і про те – яке воно
своєрідне!..

Приспів:
Пророкують мені
сцену далеку…
А мені б —
побіля школи лелеку!..
І співанку що така
тріпотлива!..
І на сцені у селі
я щаслива!..

Щойно вранці
я від сну підвелася —
соловейком я
дзвінким завелася…
Я співаю що душа
замовляє!..
Це вона зі світом
так розмовляє!..

Приспів.

Квіточки на квітниках.
Зелен шовк травиця.
Майже літо – відгула
перша громовиця.

Приспів:
Благодать!.. – сплітає час
дні нам у віночки!..
Ми Карпатської Землі
доньки і синочки!..

На подвір’ячку шкільнім
геть усі ми діти.
Небу, сонцю і пташкам
воля нам радіти.

Приспів.

А майне перерва – нас
вчителька вітає.
Тиша в класі – чути он
муха як літає…

Приспів.

Композиція весни!..
Грім акомпонує.
Заволів букети нам
дощ – і компонує…
Променіють пелюстки.
І – бузково димно.
Все знайоме – але як
виглядає дивно!..
Лазурові небеса
мов тонкі папери.
Сили вольт життя в душі
електроампери…

Тепла навколо дивні
дива – куди не йду.
Метелики з бджілками
вальсують у саду.
А ще птахи співочі —
сп’янілі від краси —
пташино славлять літо
на різні голоси.

Вгорі – для сонця кошик
плете лоза гінка…
Внизу – розмай-травичка
співочо гомінка.
В ній стрибунців оркестри,
жуки… До – мі – ре – соль…
Іду побіля казки
я – схожа на Ассоль…

Розкрила парасольку —
бо дощик накрапає.
…А тут ще однокласник
прилип – не відлипає…
Початок залицяння —
ясна тому причина.
Додому проводжати
намірився хлопчина.

Приспів:
Капле, капле, капле
дощ на нас квітковий:
незвичайний дощик —
дощик загадковий.
І ото – не краплі,
пелюстки, та й годі.
…Будемо за дружбу
вдячні ми погоді!..

Рятує парасолька —
бо дощик не жартує.
…Цей упадає хлопець —
як етикет диктує…
Чарівна – парасолька.
Хвилююсь – є причина.
Бо – дуже, що й казати, —
сподобався хлопчина!..

Приспів.

Музичний дощ!..
Мі – фа – ля —ля!..
Співає він —
а з ним земля!..
Оце мотив!..
Оце пасаж!..
Не передам —
який пейзаж!..

Приспів:
Бджілки – жу-жу!..
Жуки – своє!..
Жабки ква-ква!.. —
що сили є!..
Гусак – го-го!..
Дискант оси…
Музичний дощ!..
Чар-голоси!..

Натомість струн —
є промінці…
Лунить луна
у всі кінці.
Такий-то дощ.
Мі – фа – ре – ля!..
Співає він —
а з ним земля!..

Приспів.

Райдуга весела
посеред хмарин.
Ті – як пташенята.
Сонце – мандарин.

У воді блакитній —
золотий плавець.
Й блискавка зелена —
твердить олівець.

А дощу краплини —
божі корівки.
Й – розмовляють риби
з хвилями ріки.

Вечір вихідного
вдалого вельми,
бо – сім’я – чудово
погуляли ми.
Всолодились полем,
були у ліску.
Навіть я палаци
будував з піску
на ріці – де мавка
поночі брела.
Чарівну водицю
пили з джерела…
…А тепер он – вечір.
До подушки крок.
У вікні бентежне
видиво зірок.
Затуляю очі.
Місяць в лоні вій.
Любо вихідного
вщухнув буревій…

У вересні до школи
підемо – малюки.
Той вересень вже ніби
на відстані руки.
Чекають нас портфелі,
фарби і олівці…
Готові ми вітати
жадані дні оці!..

Приспів:
Дзеленьконять музики!..
Земля дзеленьконить!..
Дзелень – отак шкільний нам
дзвіночок продзвенить!..

Нам хутко час минає
тепер – як уві сні.
Ми віршики завчили,
співаємо пісні.
За все – за все садочку
подяка чимала!..
Нам наша вихователь
як матінка була!..

Приспів.

Дощить – накрапає…
Бува – прогримить.
На склі що не капля —
промочена мить.
Липневі асфальти
парують і ні.
Тріумфу веселка
бажає мені.
Поволі хмарина
її задува…
Циклон. Тропікана.
У місті дива!..
Зонти кольорові.
Мов пломінь – чар-квіт.
…Ситром запиваю
липневий бісквіт.