Ігор Голомозий - Життя-буття. вірші + стихи

Любов – вона навіки!
Люблять навіть каліки.
Люблять багаті люди,
І бідні звід усюди.

Любов до процвітання,
Любов до вимирання.
Є – люблять пики бити,
Є – люблять боронити.

Люблять гарно поїсти,
За грати люблять сісти.
Горілку люблять пити,
Та цигарки курити.

Люблять бути при владі,
Не люблять бути в заді.
Люблять щоб керувати,
Та бідних обдирати.

Багач любить багату,
З машиною, пихату.
Бідняк біднячку любить —
Булоб куди усунуть.

Любов до кокаїну,
Любов до вазіліну.
Ще є любов до пива,
Та до презерватива.

Любов у ананіста,
У гомосексуаліста.
У лісбіянок теж любов —
Діваха дівку лиже знов.

Є люблять убивати,
Є люблять рятувати.
Люблять угору лізти,
Люблять у яму сісти.

Є люди – люблять Бога —
Таким у Рай дорога.
Люблять чорта – тривога!!!
У пекло йде дорога.

Под забором сидит псина,
Зовут её «Жучкой».
И она не виновата,
Что родилась сучкой.

Выпала судьба собаке
Этой быть бездомной.
Голодать весною, летом
И зимой холодной.

Повзрослела сучка «Жучка»,
Стала взрослой сукой —
Кабели за ней гурьбою
Повалили купой.

Сука та была дворнягой,
Не знатного рода.
Хвост потрёпанный, облезлый,
И в блохах вся морда.

Навела щенков бедняга —
Суку все ругают.
Прогоняют отовсюду,
Да ногой пинают.

Кто-то бросил кусок хлеба,
Принёс кто-то молоко —
В глазах радость засияла,
В сердце – счастье глубоко.

Перебили суке лапу,
Рёбра поломали.
Где хотела жить собака —
Отовсюду гнали.

Снег, мороз – лижит собака,
Издохла от холода.
Дохлую сосут щенята,
Пухлые от голода.

Ось і Паска, файний празник.
Мама пече булку,
Красить яйця та складає
В гарненьку шкатулку.

Напекли та наварили
Пиріжків, вареників.
Понаставали на столі
Пряників, пильмеників.

Ковбаса та оселедці,
Вино та горілка.
На столі усе стояло,
Грала ще й сопілка.

Поз’їзджалася рідня вся,
Ще й прийшли сусіди.
Напилися, наїлися,
Спать лягли в обіди.

Як проспались, повставали,
Пороздерли кліпи.
Та «Христос воскрес!» кричали,
Позаливши сліпи.

День гуляли, два гуляли.
А того не знавши,
Що Христос помер за грішних,
На хресті страж давши.

І сьогодні теж пиячать,
Й весело гуляють.
Та доказують, що в серці
Христа вони мають.

Хрестик висить в них на шиї,
Золотий, гарненький.
А душа пуста, та грязна,
Як сажа чорненька.

Тож пили собі й кричали,
Та й в думці не мали,
Що в цей день помер Спаситель —
Весело співали.

Мама, мамочка, матуся,
Мене народила.
Щастям, радicтю, любов`ю
Поблагословила.

Як можу сьогоднi я
Не вiддати шану,
Моїй милiй, добрiй, нiжнiй
Та терплячій мамi.

Було всяке в нас з тобою,
Ти ж мене чекала.
Коли повертавсь до дому,
Любила й прощала.

Хворий був, життям побитий,
А тобi болiло.
Серденько твоє страждало,
Та за мене млiло.

Я ж тебе не дуже слухав,
Та не дуже поважав.
Тiльки тому, що Iсуса,
Господа тодi не знав.

А тепер, коли я вирiс,
З Богом на ногах стою.
Всю любов, подяку, й шану,
Своїй мамi вiддаю.

Десь ще є така матуся,
Що сина чекає.
А вiн ходить без Iсуса,
В темрявi блукає.

Скоро прийде та година,
Дiти матерiв знайдуть.
Поцiлують сиву маму
Та до серця пригорнуть.

Моя мама сама краща,
Сама добра й нiжна.
Божая душа у неї,
Чиста, бiлоснiжна.