Ігор Голомозий - Про милосердя та любов. Збірка віршів українською та російською мовами

Бог Ісус нас дуже любить,
Що там говорити.
Зможу за спасіння рідних
Свою кров пролити.

Грішних всіх Своєю кров»ю
Бог Ісус очистив.
Дав спасіння, а про користь
Навіть і не мислив.

Тож сьогодні у молитві
Станемо за рідних,
За батьків та за діточок,
Щоб не було бідних.

Будемо в молитві Бога,
З вірою благати,
Приторкнутись наших рідних,
Всіх їх по спасати.

Дуже скоро, вже не довго,
В найближче «Причастя»,
Бачити свою родину
Будем мати щастя.

Если грех уводит в лес,
Будьте на стороже.
Искушения сатаны
Бьют тебе по роже.

Да по роже, а не как,
Мягче ведь не катит.
Каждый впавший в грех дурак
За грехи заплатит.

Оправдываем себя,
Греша против Бога.
Воля Бога для тебя —
Не уйти от Бога.

Если в сердце у тебя:
«Согрешу, и хватит.
Бог ведь милостив всегда,
чёрт нас не ухватит».

Только тут ошибка есть,
сатана ведь смотрит,
И благую Божью мысль
В твоём сердце портит.

Он коверкает её,
Тебя утешает.
Мол: «Разочек согреши,
Со всяким ведь бывает».

И ты слушаешь его,
Но совсем не Бога.
Вот тогда в Святую жизнь
Ворвалась тревога.

Надо Библию читать,
Словом назидаться.
На уловки сатаны
Вовсе не поддаться.

Ну а коль ты плоть свою
Любишь больше Бога,
То «нечистый» жизнь твою
Заберёт в итоге.

Я там был, и это знаю.
Я могу вам рассказать,
То, что было очень трудно
С той грязюки вылезать.

Лучше слушай голос Божий,
В сердце скажет Он тебе.
Коль отвергнешь Слово Папы —
Не минуть тебе беде.

Говорю вам, потому что
Горький опыт имел я.
Потому что всех люблю вас,
А особенно тебя.

Подивись у своє серце.
Є там в тебе кака?
Тож не какай на другого,
Й ротом не балакай.

Трохи грубо получилось,
І трохи огидно.
Ми у брата каку бачимо,
А свою не видно.

Коли брата не любив ти,
А сестру не поважав —
У свої штанці, в підгузник
Повний памперо ти наклав.

Тож не какайте на друзів.
Треба з Богом ладити,
Поважати свою церкву,
І братів не гадити.

Щоб заглянув собі в серце —
Ти там каку не знайшов.
А до братика й сестрички
З допомогою прийшов.

Лён курящий не угасит,
Не преломит даже трость.
Для одних Он был Спаситель,
А кому-то – «в горле кость».

Хлебом, был Он для голодных,
Воду жаждущим давал.
А для ищущих спасенье,
Дух Свободы изливал.

Иисус Христос целитель,
даже мёртвых воскрешал.
Фарисеев опускал Он,
Пыл законных угашал.

Когда говоришь ты правду —
Тебя примет только «горсть».
Одним – в пользу обличенье,
Другим будешь «в горле кость».

Пишу я вам цього листа
Немов готую страву.
Кладу сюди наші плоди,
Та додаю приправу.

Посолю трохи кашу,
Боюсь пересолить.
Майже уже готова,
На вогнику кипить.

Солю, аби смачною
Була ця каша нам.
Щоб пригостити Батька
Не сором було нам.

Ще й перцю трохи вкину,
Нехай щипа язик.
Нехай щипа за серце,
Щоб до гріха не звик.

Пробачте якщо комусь
Ця каша не така.
Може комусь солона,
А комусь за гірка.

Та вже така є правда,
І нікуди подіти.
Прийнять треба цю страву,
Та з Господом радіти.

Якщо хочеш, щоб на тебе
«Рило» не казали,
Подивись куди сьогодні
Твої ноги стали.

Якщо став в мирську багнюку,
То чого чекаєш?
Разом плаваєш з «свинями» —
Таке собі й маєш.

Всяк хазяїн у свинюки
Кучу вичищає.
А вона собі знай своє —
У гівно лягає.

Знов хазяїн її чистить,
Шкребе, вимиває.
Вірить в те, що його свинка
Розуму придбає.

А свиня тільки й пильнує,
Як той відвертається.
Думає ніхто не бачить,
Та в багні купається.

Чім ти кращий від свинюки?
Чом в тебе не рило?
Коли робиш що не треба,
Що Богу не мило.

Тож поглянь ти сам на себе,
Рило в тебе чи лице?
Якщо рило то «свиня» ти,
І повинен знати це.