Валентин Кудрицький - Планета Х

Так само і я, що тут гріх вже таїть,

Ходжу і шукаю, щоб душу погріть.

Я знаю, що щастя мене обминає,

І скільки живу – то від мене втікає.

І поки своє буду щастя шукать,

То буду і іншим я допомогать.

І хоч їм порою бувало грубив,

Але цю «роботу» завжди я любив,

І хоч жіночки ті були часто з перцем,

Але ту роботу робив їм – від серця.

6.12.1961 р.

ЛЮБЛЮ ДИВИТИСЬ В ОЧІ

Я люблю дивитись людям прямо в очі,

Особливо в ніжні, голубі, дівочі.

І мені, здається, серце перегріте

От-от запалає і почне горіти.

А як запалає, то запалить душу

Хто ж мені підкаже, що робити мушу?

18.5.1961 р.

СВІТИТЬ СОНЦЕ

І ніхто не знає, і ніхто не чує

Хто в моєму серці днює і ночує.

Світить ясно Сонце, до ялин сміється,

І, мабуть, від того серце дужче б’ється.

Б’ється, бо навколо люди, живі люди,

А тому і дихаеться нам на повні груди.

І ніхто не знає, і ніхто не чує,

Хто в моєму серці днює і ночує.

14.5.1961 р.

ЯК МИ ЗУСТРІЛИСЯ

Після того, як над полем

Ясна зіронька зійшла,

Запалало моє серце,

Прояснішала душа.

І від того став добріший,

Все думки, та все думки,

Світ немилий став миліший,

Стало все-все навпаки.

Я завжди знав, що роблю я,

Що і де кому кажу,

А це став чомусь проходить,

Навіть вулицю свою.

І дивлюсь, очей не звожу

З чарівних твоїх колін,

І готовий щогодини

Бити їм я свій уклін.

22.10.1961 р.

ГРАЄ МАНДАЛІНА

Ніби циган в тіні – Місяць за горою

Крадеться, як смеркне, пізньою порою,

Тільки не за кіньми, і не за вдовою,

Крадеться за дівкою тою молодою.

Грає мандаліна, про літа голосить,

Під вербою Місяць щось в дівчини просить,

А вона хіхікає, і не проти б дати,

Але хто ж дитинку буде доглядати?

От чому голосить в лісі мандаліна,

В час, коли хіхікає під вербою Ніна.

27.2.1960 р.

ТІЛЬКИ ЦІЛУЙ

Я приїду, як розквітне вишня у садку,

І тоді тебе зустріну зіроньку свою.

Сядемо, як ми сиділи, серед скал і круч,

І тоді мене як хочеш, скільки хочеш – «муч».

І тоді роби, що знаєш серед пальм і туй,

Я мовчатиму, коханий, тільки ти цілуй!

10.5.1960 р.

МРІЙЛИВО ЗОРІ ЗАГЛЯДАЛИ

Чи я любив кого – не знаю,

Чи може думав, що люблю,

Тому сиджу і виглядаю,

Я й досі зіроньку свою.

Щоб соловей не спав до ранку,

Йому пісні свої складав,

І щоб співав їх на світанку,

Поки тебе я дожидав.

Мрійливо зорі поглядали,

Мабуть, всю ніч на Ірин пень,

Туди, де голосно співали,

Сільські дівчата про Ірпень.

Ріка туманом підіймалась,

Із кучерявих берегів,

І, мов на когось задивлялась,

Із-під своїх кошлатих брів.

А з-за ліщини йшла дівчина,

І посміхалась знов, і знов,

Ото якраз на тому місці

З нами і стрілася любов.

3.11.1961 р.

ПІСНЯ, ЯК ХЛІБ

Я люблю свій край, як травень –

Серцем, ніжністю душі,

Як шепочуть в лузі трави,

І сміються камиші.

Я люблю свій край, як пісню –

Серцем, помислом мети,

Моя пісня – юна, дужа

Над всім світом пролети.

Пролети, пролинь, просурми,

Щоб в людей загрався хміль,

І щоб в кожній їхній хаті

Були вічно – хліб і сіль.

Пролети, де не літала

Жодна пісня на Землі,

Аби люди всі співали

Як в дібровах солов’ї.

11.5.1961 р.

ОЦЕ ТАК ПЕРЕМОГА!

Ти не така була в той вечір,

Коли були ми в Ірпені,

І на мої схилившись плечі,

Весь час шептала щось мені.

В той вечір ти уже палила,

Й мені сказала: я – твоя.

А я ж таке було дурило,

Що й ще сміюсь із себе я.

І хоч душа до тебе рвалась,

І рвався мій до тебе біг,

Але, якщо сказать відверто,

Себе в той вечір – переміг.

27.11.1961 р.

ЩОБ БУТЬ МОЛОДИМ

Я не хочу, щоб дні пролітали

Просто так, якщо можна сказать,

А тому, як у вулику бджоли,

Я старався завжди працювать.

Я хотів молодим буть душею,

А якщо вже старим – в навчанні,

І завжди міг пишатися Тою,

Що вона не старіє в мені.

Хочу я, щоб моя Україна

З кожним днем молоділа завжди,

І щоб нас об’єднала Планета,

І всі люди щоб дружньо жили.

9.5.1961 р.

БАЖАННИЙ ГІСТЬ

Що значить бути інженером?

Це не простим робітником!

А мати справу із папером,

А не з якимсь там молотком.

Це значить – туз козирний в тебе,

А не якась трефова шість,

І ти, де треба, і не треба,

Для всіх людей – шановний гість.

15.5.1961 р.

Я ЛЮБЛЮ