Валентин Кудрицький - Планета Х

Душа моя давно на взлеті,

Бо важко ношу їй тягать,

Бо вже нагадує котлету,

Яку пора вже викидать.

Хоч я, якщо сказать відверто,

Не можу згоду на це дать.

Душа зрадлива,– мовлю сміло,–

І тут вже нічого казать,

Бо їй потрібне нове тіло

То як їм можна довірять?

20.10.2011 р.

КОЛИ ПОГЛЯНУ Я НА ТЕБЕ

Як твій побачу шарф на шиї,

То й забуваю, що вже сивий.

21.10.2011 р.

МОЯ СОБАКА ПОСИВІЛА

Моя собака посивіла

І зуби випали в її,

А там – в гаю, де ми сиділи –

Співають й досі солов’ї.

12.10.2011 р.

НЕХАЙ ЛЮДИ ЦІЛУЮТЬСЯ!

Як би я хотів всю Неньку,

Від краю до краю,

Всю засіяти добірним,

Ніжним урожаєм.

Нехай люди кохаються,

Хай всю ніч цілуються,

Нехай в щасті купаються,

Тільки не лінуються.

5.5.1975 р.

ЯК ВАС НЕМА

А по душі, мов топчуться лукаві,

Така печаль, хоч тут же пропади,

Бо ви такі чудесні і яскраві,

Немов травневі луки і сади.

Тільки куди поділись ви, куди?

5.10.2011 р.

ХВАТАЮ МУДРІСТЬ

Вибачайте, люди добрі,

Що шукаю труднощі,

Бо хотілось, як побільше

Нахвататись мудрощів.

15.10.2011 р.

РОДОМ З ДИТИНСТВА

Я хлопець родом із дитинства

Люблю я мрії голубі,

Та всю свою любов і вміння

Дарую, Києве, тобі.

Хапаю зором твою вроду,

Душею п’ю твою красу,

І вік служив би я народу

З яким спілкуюсь і живу.

Та покоряюсь тій лиш силі,

Що нам усім несе весна,

Бо знаю, розум там безсилий,

Де ти з’являєшся одна.

А до життя я надто жадний,

Бо знаю, що життя, це – мить,

Тому його ні в якім разі

Не маю права пропустить.

Не можу я пройтись спокійно,

Проз те гарнюсіньке дівча,

Бо варт на нього лише зиркнуть,

І піднімається душа.

5.6.1976 р.

СКІЛЬКИ ПОСМІШОК...

О, скільки посмішок навколо,

Що хочеться ще жить і жить,

І всі ті посмішки шовкові,

Немов метеликів ловить.

Й забуть про всі небесні страхи,

Які над нами тяготять,

І слухать, як співають птахи,

І верби з полем шепотять.

20.10.2011 р.

ОТ БИ ЦІ СТЕГНА…

От би ці стегна, ці сідниці

Та десь літ в сорок у пшениці.

22.10.2011 р.

ДІВОЧА КРАСА

Я прийшов на те поле, де квіти

Дозрівають дівочих сердець,

Де цвітуть білі айстри, як діти,

І димить серед поля чебрець.

На тім полі квітки на всі смаки,

Яку хочеш, таку й вибирай,

Особливо пишаються маки

І гукають закоханих в гай.

В тому полі весна дозріває

Й набухають в дівчат грудоньки,

І вони свого часу чекають,

Поки прийдуть до них парубки.

Бо коли та краса дозріває,

То дівчата якісь не свої,

Вони, навіть, і спать не лягають,

Поки будуть співать солов’ї.

А сьогодні і я в тому полі,

Де волошки й ромашки цвітуть,

Де шепочуть веселі тополі,

Що з вітрами по полю ідуть.

Довго там я стояв і дивився,

Як над озером дощик ішов,

Й перший раз там я перехрестився,

Що свою врешті квітку знайшов.

15.11.1983 р.

ТАКОГО Б РОТИКА ЛЮБИТЬ

Такого б ротика любить,

А з нього, мов з труби коптить.

22.10 2011 р.

ВАРТО ФЕЇ СТАТЬ НАВПРОТИ

Варт пройтись дівчині в ботах,

Як вже вистроїлась рота,

Бо таку красу дівочу,

Тільки дурень не захоче.

22.10.2011 р.

МОГУТНЯ СИЛА

Мчиться Льоня з нівеліром,

А за ним Марія,

Здать садочок достроково

В них завітна мрія.

Перерили всі під’їзди,

Всі шляхи-дороги,

Що не лише можна ноги,

А звернуть і роги.

То ж бідняги так старались,

Так уже спішили,

Що з розгону у ту яму

І самі звалились.

А там наші виконроби

Стали Машу бити:

– Як могла ти всі підїзди

Взяти перерити?

– А ви мене не лякайте,-

Блиснув з Маші вогник,

Бо у мене чоловік

В КеДеБЕ – полковник.

5.11.1976 р.

КОЛІНКИ І ЛІНЬКИ

Ну й колінки в пані Лінки,

Глянеш, – вмить зникають ліньки.

22.10.2011 р.

ОЙ, ВЖЕ ЦІ ГУБКИ!

От, вже ці губки, що казать,

Як прийде ніч – не можу спать.

22.10.2011 р.

Я ТАК ХОТІВ, ЩОБ ПОСМІХНУЛАСЬ

Я так хотів, щоб посміхнулась,

Вона ж пройшла і матюхнулась.

22.10.2011 р.

РОЗДУМИ БІЛЯ ОЗЕРА

Жовтим листям липа загорілась,

Залишивши скрізь свої плоди,

Й раптом вона з зайчиком зустрілась,

Що прибіг напитися води.

Горобці цвірчали в винограді,

Що аж задивились ясени,

Й повсідались, ніби на параді,