Юні Хон - Нунчі. Корейське мистецтво емоційного інтелекту

Книга приповістей Соломонових радить: «Не бракує гріха в многомовності, а хто стримує губи свої, той розумний» [17] Цитату наведено за виданням: Біблія. Перекл. І. Огієнка. 1962. .

Засади, співзвучні нунчі, були важливими і для ранніх християн. Деякі середньовічні християнські святі керувалися схожою ідеєю «розважливості» або «розсудливості». Власне, православний святий Іоанн Дамаскін, який жив у VII ст., писав, що чеснота розважливості «більша за всі інші чесноти; вона цариця і вінець чеснот» [18] Цитата з богословської праці «Про чесноти і вади», українською мовою твір не перекладався. .

Дом Алькуїн Рейд, абат одного бенедиктинського монастиря у Франції та автор багатьох робіт з теології, стверджує: «У релігійному контексті розважливість – це процес видалення ваших власних бажань та упереджень із ситуації для визначення того, у чому могла б полягати воля Божа. Ключ до розважливості – у тому, щоб спостерігач неупереджено розглянув усі значущі умови рішення до його прийняття. Просто робити те, що заманеться, – це не розважливість».

Насправді позбутися притаманних нам упереджень дуже складно, проте усвідомлення їх хоча б дає змогу замислитися: діємо задля власної користі або заради блага інших? Незалежно від віри в існування «волі Божої», усі ми можемо навчитися розважливо й неупереджено аналізувати ситуацію.

Ці традиційні західні погляди чітко відповідають уявленню про нунчі. Утім, нині чесноти мовчазливості й розсудливості, здається, сходять нанівець. Маленьким дітям цілеспрямовано прищеплюють властиву західній культурі цінність «віри в себе» й самоствердження. Немає нічого поганого в упевненості, але надмірна увага до себе може призвести до нехтування «суспільним договором» – нашою відповідальністю перед іншими. Можна залишатися вірним собі й водночас ставитися до інших так, як ви хотіли б, щоб ставилися до вас, а не просто вимагати від них заслуженої, на вашу думку, поваги.

У наш час такі поняття, як нунчі, можуть здаватися не надто політкоректними, оскільки передбачають, що ви мусите дійти висновку про людину, не знаючи про неї майже нічого конкретного. Проблема полягає в тому, що в більшості життєвих ситуацій нам не вистачає конкретних даних, але ми хай там що мусимо зорієнтуватися. Нунчі може показати, як сприймати світ розсудливо, а не упереджено.

Невеличкий тест

Яка з описаних ситуацій свідчить про швидке нунчі?

А. Пригостивши вас чаєм, господар дому каже: «Мені здається, м’яса на всіх не вистачить, проте, може, ти пообідаєш із нами?» Ви відповідаєте: «Звісно, мені й гарніру вистачить».

Б. Після засідання ваша колега завершує презентацію словами: «Отже, якщо запитань більше немає, гадаю, можна зробити перерву на обід». Аж раптом ви кажете: «Власне, у мене ще залишилися запитання».

В. Ви знаєте, що, коли у вашого керівника поганий настрій, він ласує шоколадом, щоб подолати стрес. Ви заглядаєте в його кошик для сміття – чи немає там, бува, обгорток від шоколадних батончиків? – і тільки після цього просите його про підвищення.

Г. Ледве зайшовши до кімнати, ви розповідаєте анекдот.

Правильна відповідь: В . У цій ситуації ви витратили хвильку, щоб оцінити настрій свого керівника, і таким чином знизили ймовірність відмови.

Варіант А – це жахіття для господаря. Він відверто не хоче, щоб ви залишилися на обід. Якщо ви думаєте: «Що ж, тоді він мав попросити мене піти», то поводитеся препогано й нав’язуєте свою систему цінностей іншій людині. Людина в себе вдома й не зобов’язана нехтувати ввічливістю тільки тому, що вам більше до вподоби прямота, хай йому грець!

У варіанті Б підказкою слугувало слово «обід».

Щодо варіанта Г : якщо нема пожежі, ніколи не варто вдиратися до кімнати й узагалі хоч щось казати, не оцінивши ситуацію. Звідки ви знаєте, що, коли ви ввійшли, люди в кімнаті не обговорювали, скажімо, жахливий терористичний акт? Розпочинати розмову з анекдоту – це завжди кепська ідея. Ніхто не засудить вас, якщо ви почнете спілкування не з жарту.

Будь-яка суттєва спроба поліпшити своє життя вимагає перегляду культурних цінностей, які заважали вам уже багато років. Усі народжуються зі здатністю до розвитку нунчі, але щоб дійсно його розвинути, треба брати під сумнів культурний досвід, який вам передавали ще від народження. Я називаю відповідні культурні настанови «блокаторами нунчі». Більшість людей навіть не усвідомлюють, що цінують певні риси характеру більше, ніж решту, проте це може заважати їхній здатності розуміти інших і зближуватися з ними. Ось деякі такі упередження західної культури: