Марк Фалкс - Як керувати рабами

І не лише раби-чоловіки демонстрували такі шляхетні якості. Відомо про одне пам’ятне діяння рабинь, і ви навряд чи знайдете приклад подібного вчинку, здійсненого жінками найвищого походження.

Усі знають, що сьоме липня — це свято рабинь. У цей день вільнонароджені жінки та їхні рабині здійснюють жертвопринесення Юноні Капротіні [28] Капротіна — один з епітетів Юнони та присвяченого їй дня, який святкували сьомого липня. під дикорослою смоковницею. Це робиться на знак ушанування пам’яті про велику мужність, яку виявили рабині, захищаючи честь Риму. Після того, що скоїлося з Римом у 390 році, держава опинилась у дуже скрутному становищі. Сусідні племена, що шукали можливості для вторгнення на римську територію, призначили Постумія Лівія, диктатора Фіден, командувати ними. Він зажадав, щоб римський сенат передав ворогам усіх жінок і незаміжніх дівчат, якщо римляни хочуть зберегти те, що залишилося від держави. Сенат вагався. Але одна дівчина-рабиня на ім’я Тутела сказала, що вона та інші рабині підуть до ворога, вдаючи із себе вільних жінок. Тож вони вбралися як римські жінки та дівчата і рушили в стан ворога, а юрми людей ішли за ними з плачем, ніби тужили за своїми матерями, сестрами та дочками. Лівій розселив їх у таборі, і рабині пригощали чоловіків вином, говорячи, ніби в Римі того дня було свято. Коли чоловіки позасинали глибоким сном, рабині подали римлянам знак із дикої смоковниці, що росла біля табору. Римляни напали раптово і здобули перемогу. На знак подяки сенат постановив, що всі ці рабині мають отримати свободу, а також видав їм грошову винагороду. І було прийнято рішення встановити щорічне жертвопринесення в цей день — для вшанування пам’яті про героїчні діяння рабинь.

Гадаю, ви погодитеся, що ці приклади є досить серйозним приводом, аби перестати дивитися на рабів із презирством, оскільки багато з них виявляли вірність, непересічний розум і безстрашність. Та й вільнонароджені римляни, які знають усі гілки свого родоводу й на чиїх віллах стоять погруддя уславлених предків, виявляються просто добре знаними, а не благородними, якщо почати їх оцінювати за їхніми діями.

Усі ми діти одного всесвіту. Усі ми ведемо наш родовід від одного батька — і високі за походженням, і низькі. Не треба дивитися зверхньо на будь-яку людину, навіть якщо вона поняття не має про своє походження, а Фортуна, судячи з усього, її покинула. Якщо ваші пращури були рабами і вільновідпущениками, пишайтеся своїм простим походженням. Але нехай ваша гордість не завадить вам бачити гідність рабів. Тому що всі раби здатні зробитися вільними громадянами, нехай навіть через декілька поколінь.

Проте, якщо говорити чесно, слід визнати, що раби зазвичай наслідують приклад своїх господарів. Адже важко чогось навчитись, якщо вчитель поганий. І якщо господар показує приклад недбальства, то й рабові складно навчитися бути хазяйновитим. Чесно кажучи, не пригадую жодного випадку, щоб поганий рабовласник мав гарних рабів. Однак я знаю безліч поганих рабів, які належать гарному господареві, і тоді їх карають. Якщо ви хочете, щоб ваші раби зробилися кращими, вам слід стежити за їхньою роботою та перевіряти її; ви маєте бути готовими заохотити тих, хто працював добре, а також не зупинятися перед необхідністю покарати раба, котрий несумлінно ставиться до виконання своїх обов’язків. Адже вдосконалення рабів можна чекати лише в тому випадку, коли ви будете ними вправно керувати і подаватимете їм гарний приклад.

Раби майже завжди нижчі за своїм розвитком від господарів, і шкода, що більшість рабів не отримують такого навчання, яке могло б зробити їх кращими. А ще більш сумним фактом нашого сьогодення я вважаю те, що ми вже й кроку не можемо ступити без своєї обслуги. Раби вирощують для нас їжу і готують її. Вони перуть наш одяг і носять наші торби. Я знаю одного видатного римлянина, настільки нездатного до самообмеження, що він зовсім утратив гідність і приставив до себе раба, який за обідом утримував його руку, щоб він не брав забагато їжі. Оце вже ганьба: він був готовий скоріше підкоритися рабові, ніж самому собі. Такі господарі, які не можуть побороти хворобливої пристрасті до розкішного життя, і є справжніми рабами.

У цьому розділі позиція Фалкса набуває очевидно філософського характеру. Його роздуми позначені впливом філософії стоїків, у дусі якої витримані тексти римського філософа Сенеки про рабовласництво. За її принципами те, що раб перебуває в неволі, не надто важливо. Вирішальне значення має тільки душа, внутрішнє єство людини. Багатий рабовласник насправді може бути рабом, якщо він не здатен протистояти спокусам, наприклад розпусті та обжерливості.