Катерина Левченко - Довідник поліцейського

У структурі травматизму спінальна травма (що означає наявність пошкодження хребта та спинного мозку) займає третє місце після травми трубчастих кісток, черепно-мозкової травми та складає до 2 – 3 % від усіх травм.

Ознаки ураження хребта:

– біль може з’являтися нижче травмованого місця, кінцівки втрачають чутливість або в них відчувається поколювання.

Порядок дій:

– постраждалого іммобілізують на жорстку поверхню, з підтримкою шиї і хребта в одній площині одночасно, щоб запобігти скручуванню або вигину;

– стежити за тим, щоб дихальні шляхи були відкритими, звести рухи до мінімуму.

Ці маніпуляції виконуються за допомогою дошки Spineboar, вакуумного матраца або звичайного жорсткого щита.

Цей вид травми завжди серйозний і небезпечний, оскільки може бути ускладнений ушкодженням головного мозку (струс, забій).

Основні ознаки:

– прояви сильної сонливості у людини;

– розвиток загальної слабкості;

– сильний головний біль;

– можлива різка втрата свідомості;

– поява необґрунтованого запаморочення;

– розвиток нудоти і навіть сильної блювоти;

– можлива амнезія (стан, який стирає з пам’яті людини ті події, які спровокували отримання самої травми, або події, що передували такій).

Перша допомога при черепно-мозковій травмі:

– постраждалого важливо укласти на спину, і при цьому повністю контролювати його стан (контроль свідомості та дихання);

– при відсутності свідомості постраждалого необхідно укласти в стабільне бокове положення;

– безпосередньо на відкриту рану слід накласти стерильну пов’язку.

Опіки бувають викликані різними чинниками.

Термічний опік

Вплив за рахунок тепла – полум’я, високих температур рідини, нагрівання металу, перегрітої пари, розпечених твердих тіл.

Дії при термічних опіках:

– важливо швидке охолодження проточною водою (це стосується ситуацій, коли джерело опіку вже локалізовано);

– зняти одяг з постраждалого за умови, що він не прилип до шкіри (розрізати, щоб не пошкодити тканини шкіри);

– після роздягання постраждалого забезпечити захист від гіпотермії (за допомогою ізотермічної фольги).

Хімічні опіки

– Промислові кислоти: азотна, соляна, сірчана тощо.

– Лужні речовини: гідроксид натрію, калію, кальцію.

Дії при опіках, викликаних хімічними речовинами:

– промивання поверхні проточною водою в таких ситуаціях має бути більш тривалим, щоб впевненитися, що матеріал видалений та не залишилося ніяких слідів;

– глибина опіку прямо пропорційна часу контакту, концентрації речовини, властивості речовини.

Електричні опіки

Відбуваються через контакт з електричним провідником під напругою.

– При опіках, викликаних електрикою, важливим є від’єднати постраждалого від джерела живлення (або вимкнути джерело живлення).

– Завжди існує можливість пошкодження шийного відділу хребта (в зв’язку з механізмом дії).

Електричні опіки бувають на поверхні і в глибині тіла.

– Знайти точку входу і точку виходу електроенергії. Це важливо, оскільки вони надають інформацію про шлях струму по внутрішнім органам.

Небезпечні локації і опіки:

– опіки на ділянці шиї та обличчя небезпечні, тому що можуть супроводжуватися дихальними ускладненнями;

– всі опіки на ділянці верхніх повік, рук, області таза, місць згинання кінцівок, кільцеві ураження кінцівок;

– опіки, що перевищують більш ніж на 30 % площі тіла, незалежно від ступеня.

Оцінка ураження опіків постраждалого:

Для розрахунку площі опіку застосовують спосіб під назвою «правило 9 (Уоллеса)»

Класифікація ступенів

Залежно від площі руйнування тканини і глибини опіку визначають такі ступені опіків:

І ступінь опіків

– Бувають тільки в поверхневому шарі шкіри.