Юрій Баулін - Звільнення від кримінальної відповідальності

Приєднується до цієї позиції і І. М. Даньшин, який визначає кримінальну відповідальність як правовий інститут, основним змістом якого є примусове покладення на особу обов’язку перетерпіти державний осуд ним вчиненого та публічне засудження його особи, а також понести у разі призначення передбаченого законом покарання, що полягає у позбавленнях особистого чи майнового характеру [26] Див.: Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть Общая, — К.: Наукова думка, 1985. — С. 47. .

Третя група — це концепції «відповідальність — правовідносини», прихильники яких змістом кримінальної відповідальності вважають врегульовані нормами кримінального права суспільні відносини (кримінальні правовідносини). Такий підхід до визначення суті кримінальної відповідальності полягає в тому, що вона визначається через правовий статус, правове становище особи, яка вчинила злочин; вона ідентифікується з кримінальним правовідношенням чи визначається через сукупність реалізації кримінально-правових, процесуальних і виконавчих правовідносин . Зокрема, В. Г. Смирнов (а також Л. В. Багрій-Шахматов, П. С. Дагель, А. І. Санталов, Н. А. Стручков та інші) [27] Смирнов В. Г. Функции советского уголовного права. — Л., 1965 — С. 157–159; Багрий-Шахматов Л. В. Уголовная ответственность и наказание, — Минск, 1976, — С. 27; Дагель Г1. С. О принципе индивидуализации уголовной ответственности // Вестник ЛГУ, — 1974, — № 11,—С. 121; Санталов А. И. Теоретические вопросы уголовной ответственности. — Л., 1982 — С. 12; Стручков Н. А. Уголовная ответственность и ее реализация в борьбе с преступностью, — Саратов, 1978, — С. 48 тощо. ототожнює кримінальну відповідальність і кримінальне правовідношення. Подібну думку з приводу сутності кримінальної відповідальності висловлювала і С. Г. Келіна, зазначаючи, що кримінальна відповідальність є частиною кримінально-правових відносин, виникає разом з правовідношенням, є елементом його змісту і втілюється у тому, що особа, яка вчинила злочин, фактично зазнає певних позбавлень, при тому, що ці позбавлення застосовуються органами держави і від імені держави в рамках кримінально-правового відношення [28] Див.: Келина С. Г. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности — М., 1974, — С. 25–28. .

Прихильниками цієї позиції, що визначали кримінальну відповідальність: як саму «міру державного примусу, що застосовується до особи, яка вчинила злочин»; як «реальне перетерплювання нею певних позбавлень», «примусове здійснення таких обмежень», були також О. В. Наумов, М. А. Огурцов, С. Н. Братусь, Ю. А. Денисов та ін. [29] Див.: Наумов А. В. Применение уголовно-правовых норм, — Волгоград, 1973 — С. 57; Огурцов Н. А. Правоотношение и ответственность в советском уголовном праве — Рязань, 1976, — С. 153180; Курс советского уголовного права — Т. 3 — М., 1970, — С. 7, 12; Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность. — М., 1976. — С. 103; Денисов Ю. А. Общая теория правонарушения и ответственности. — Л., 1983. — С. 139–140. .

Нарешті, четверта група — це концепції «відповідальність — засудження», зміст яких вперше сформулював К. Ф. Тихонов. На його думку, сутність кримінальної відповідальності, її основна, визначальна риса полягає у тому, що держава засуджує (здійснює осуд) особу, яка вчинила злочин [30] Див.: Тихонов К. Ф. Субъективная сторона преступления. — Саратов, 1967 — С. 39. . Кримінальну відповідальність як засудження особи в обвинувальному вироку від імені держави за вчинений злочин (з призначенням покарання чи без нього) визначали також А. І. Бойцов, А. Н. Тарбагаєв, В. С. Прохоров, І. С. Ной [31] Див.: Бойцов А. И. Понятие уголовной ответственности // Вестник ЛГУ — 1981, — № 17. — С. 122; Тарбагаєв А. Н. Понятие и цели уголовной ответственности, — Красноярск, 1986, — С. 71; Прохоров В. С., Кропачев Н. М… Тарбагаєв А. Н. Механизм уголовно-правового регулирования. — Красноярск, 1989. — С. 168; Ной И. С. Сущность и функции уголовного наказания в советском государстве, — Саратов, 1973 — С. 39. , та інші. В. М. Хомич, зокрема, також поділяв цей підхід до визначення поняття кримінальної відповідальності. На його думку, кримінальна відповідальність є стан засудження особи у зв’язку із вчиненням злочину, що обумовлює необхідність і, головне, правову можливість примусового впливу на засудженого з метою його ресоціалізації [32] Хомич В. М. Теоретические проблемы уголовной ответственности (Концепция и правовая модель института уголовной ответственности) / Автореф. дисс… д. ю. н. — Минск, 1997. — С. 18.— 34 с. . Цю позицію втілено і в КК Республіки Білорусь — єдиному з КК пострадянських республік, що містить визначення кримінальної відповідальності. Так, ч. 1 ст. 44 КК Республіки Білорусь передбачає, що «кримінальна відповідальність виражається в засудженні від імені Республіки Білорусь за вироком суду особи, яка вчинила злочин, і застосуванні на підставі засудження покарання чи інших заходів кримінальної відповідальності відповідно до цього Кодексу» [33] Уголовный кодекс Республики Беларусь — СПб.: Юридический центр Пресс, 2001 — С. 116. .