В. Білоконев - Застосування амністії в Україні (судова практика). Науково-методичний посібник

В інших випадках, коли по тій чи іншій причині дія закону про амністію не поширюється на особу за частину вчинених нею злочинів, такі причини являються умовними і тоді особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності або покарання за частину злочинів на які поширюється дія закону про амністію. В підтвердження вищевказаного приведемо два приклади.

Приклад перший.Військовослужбовець – учасник бойових дій 1.03.2007 р. вперше порушив правила поводження із боєприпасами, що спричинило тяжкі наслідки (ст. 414 ч. 3 КК – особливо тяжкий необережний злочин, а потім в той же день вчинив дезертирство (ст. 408 ч. 1 КК – злочин середньої тяжкості).

Приклад другий.Військовослужбовець – учасник бойових дій 1.03.2007 р. вперше порушив правила поводження із боєприпасами, що спричинило загибель кількох осіб (ст. 414 ч. 3 КК – особливо тяжкий необережний злочин, а потім в той же день вчинив дезертирство (ст. 408 ч. 1 КК – злочин середньої тяжкості).

Аналізуючи ці приклади, ми можемо прийти до висновків про те, що як в першому так і в другому випадках, дія Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. поширюється на цих осіб, які вчинили злочин, передбачений ст. 408 ч. 1 КК (п. “д” статті 1 цього Закону). Між тим, дія цього Закону не поширюється на вищевказаних військовослужбовців за вчинення ними злочину, передбаченого ст. 414 ч. 3 КК, оскільки в першому випадку амністія до нього не може бути застосована, так як він не може бути звільнений від кримінальної відповідальності чи покарання як на підставі статті 1 цього закону, оскільки вчинив необережний злочин, за який законом передбачено покарання більше 10 років позбавлення волі, так і на підставі п. “в” ст. 5 цього Закону йому не може бути скорочено на 1/3 невідбуту частину покарання, оскільки він не відбув не менше 1/3 призначеного основного строку покарання. В другому випадку амністія не може бути застосована до військовослужбовця, так як він вчинив злочин, наслідком якого стала загибель двох осіб (п. “и” ст. 7 цього Закону).

Таким чином, не дивлячись на те, що вищевказані військовослужбовці вчинили аналогічні злочини, передбачені ст. ст. 408 ч. 1 та 414 ч. 3 КК перший військовослужбовець може бути звільненим від кримінальної відповідальності чи покарання за вчинений злочин, передбачений ст. 408 ч. 1 КК, а другий військовослужбовець – ні, оскільки в першому випадку причина не застосування амністії до військовослужбовця за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 414 КК носить умовний характер, а в останньому випадку – безумовний характер. Якби в першому випадку військовослужбовець, наприклад, знаходився під вартою і цей строк був би не меншим 1/3 призначеного строку основного покарання, то амністія була б застосована до цього військовослужбовця і за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 414 КК.

Приклад перший:Вироком місцевого суду від 14.06.2006 р. Г. засуджено за ст. ст. 365 ч. 3, 366 ч. 2 та 367 ч. 2 КК. На підставі ст. 70 КК остаточно покарання йому призначено 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 3 роки. Ухвалою апеляційного суду вирок щодо Г. залишено без змін. В касаційній скарзі захисник просить виправдати Г. за ч. 3 ст. 365 і ч. 2 ст. 366 КК, а також звільнити його від покарання, призначеного за ч. 2 ст. 367 КК на підставі акту амністії. Верховний Суд України відмовив в задоволенні скарзі адвоката і відзначив, що колегія суддів погоджується з кваліфікацією дій Г. за ст. ст. 365 ч. 3, 366 ч. 2 та 367 ч. 2 КК, а також з висновком суду апеляційної інстанції про неможливість застосування до Г. акту амністії, оскільки він засуджений за сукупністю злочинів, до якої входить і тяжкий злочин [239] www.nau.kieu.ua № 5-4252км07, 19.02.2008, Ухвала, Верховний Суд України. .

Приклад другий:Вироком районного суду від 25.01.2006 р. П. засуджено за ст. ст. 286 ч. 2, 135 ч. 3 КК. На підставі ст. 70 КК остаточно покарання йому призначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права управляти транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК П. звільнено від відбування покарання, а на підставі ст. 1 п. “б” Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. звільнена від призначеного покарання. Верховний Суд України вирок скасував і відзначив, що судом, при звільненні П. від призначеного вироком покарання на підставі ст. 1 п. “б” Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р., порушені вимоги ст. 1 цього Закону, що передбачає звільнення від покарання осіб, засуджених за навмисні злочини, за які законом передбачене покарання, менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше п’яти років. П. визнаний винним і засуджений за ч. 3 ст. 135 КК, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, тобто більше 5 років позбавлення волі. Тому П. не є суб’єктом амністії, у зв’язку із чим вирок підлягає скасуванню [240] www.nau.kieu.ua № 5-2256км07, 18.10.2007, Ухвала, Верховний Суд України. .