В. Білоконев - Застосування законодавства про погашення і зняття судимості (судова практика)

Якщо у Законі України “Про застосування амністії в Україні” мова йде про різні кримінально-правові поняття звільнення особи “ від покарання”, ”від відбування покарання”, “від подальшого відбування покарання” , то в чому між ними різниця? Якщо мова йде про одне і те кримінально-правове поняття, то чому різні кримінально-правові терміни? Якщо законодавець визнав за необхідне ввести кримінально-правові терміни звільнення особи ”від відбування покарання” чи “від подальшого відбування покарання” в цьому Законі, то чому законодавець не використовує їх в наступних Законах про амністію?

В п’яте, заголовки статей 84 та 106 КК не відповідають змісту цих статей, оскільки їх зміст є ширшим від їх назв. Так, з назви ст. 84 КК “ Звільнення від покарання за хворобою” можна зробити висновок, що в ній мова йде про звільнення від покарання , але в ч. 2 цієї статі цього Кодексу вказано, що особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування [24] Не відповідність назви заголовку ст. 84 КК та її змісту приводить до висновків про те, що особи, які звільненні від покарання за тяжкою хворобою повинні вважатися судимими, не дивлячись на те, що вони були звільненні від покарання. Частину 3 ст. 88 КК слід тлумачити обмежено. Додатковим аргументом є і те, що у разі одужання зазначених у ч. 1 і 2 ст. 84 КК осіб, вони повинні бути направлені для відбування покарання, якщо не закінчилися строки давності або відсутні інші підстави для звільнення від покарання, що було б неможливим, якби особи не вважалися не судимими (Див.: Голіна В.В. Судимість: Монографія. — Харків: “Харків юридичний”, 2006. — С.183). На наш погляд, проблема не у тому, що ч. 3 ст. 88 КК треба тлумачити обмежено, а у тому, що у ст. 84 КК сплутанні підстави «звільнення осіб від покарання» з підставами «звільнення осіб від відбування покарання». . З назви ст. 106 КК “ Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності” можна зробити висновок про те, що зокрема, неповнолітні можуть бути звільненні тільки від відбування покарання . Але аналіз змісту ч. 1 цієї статті і цього Кодексу, в якій записано, що звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності до осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років, застосовується відповідно до статей 49 та 80 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею, викликає сумнів, оскільки в ч. 5 ст. 74 КК вказано, що особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу. Отже з змісту ст. 106 КК виходить, що неповнолітні особи можуть бути звільненні тільки від відбування покарання , в той час як повнолітні особи в цих випадках можуть бути звільненні від покарання , що на наш погляд ставить їх необґрунтовано в більш вигідне становище в порівнянні з неповнолітніми.

В зв’язку з цим, ми згодні з С.І. Зельдовим, який ще в 1990 р. відзначав, що до останнього часу змішують два самостійних по своїй суті поняття: “звільнення від покарання” та “звільнення від відбування покарання”. Перше ширше другого. Звільнення від покарання не означає звільнення від кримінальної відповідальності (хоча є випадки змішування і цих різнорідних понять), а є одною із форм реалізації цієї відповідальності. Звільнення ж від відбування покарання — це часткове або повне (під умовою) звільнення засудженого від певних позбавлень або обмежень прав, які є змістом призначеного покарання (однак, без заміни його другим видом), з збереженням судимості. Однак, як в проекті Основ кримінального законодавства, робочих проектах союзних республік, так і в доктринальному проекті Основ кримінально-виконавчого законодавства змішування цих дефініцій до кінця не усунуте [25] Зельдов С.И. Нормы об освобождении от отбывания наказания и его замене в уголовном и уголовно-исполнительном законодательстве // Актуальные проблемы формирования правового государства. Краткие тезисы докладов и научных сообщений республиканской конференции. 24–26 октября 1990 г. — Харьков: Юрид. институт, 1990. — С. 214–216. .

Тому не випадково, що суди, застосовуючи акти амністії, в одній і тій же ситуації звільняють осіб, як від покарання, так і від відбування покарання. Прикладів таких безліч в судовій практиці.