В. Білоконев - Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)

Згідно з ч. 3 ст. 70 КК до основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною.

Ст. 52 КК передбачає, що окрім основних покарань до засуджених можуть застосовуватися такі додаткові покарання, як позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, конфіскація майна, штраф і позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю… До основного покарання може бути приєднане одне чи декілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених Кримінальним кодексом України.

При цьому слід мати на увазі, що додаткові покарання можуть приєднуватися до будь-яких видів основного покарання, передбачених санкцією статті (частини статті) Особливої частини Кримінального Кодексу (п. 15 постанови Пленуму) [68] Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах, с. 263. .

В.І. Тютюгін обґрунтовано вважає, що порядок призначення додаткових покарань повинен відповідати певним вимогам закону.

1. Зі змісту частин 1 і 3 ст. 70 КК випливає, що додаткове покарання може приєднуватися до основного, остаточно визначеного за сукупністю злочинів, лише за умови, якщо воно попередньо було призначене судом хоча б за один зі злочинів , що складають сукупність. Виходячи з цього в п. 20 постанови Пленуму зазначається, що встановлений ст. 70 КК порядок, згідно з яким суд зобов’язаний призначити покарання окремо за кожний злочин, а потім остаточно визначити покарання за сукупністю злочинів, стосується як основних, так і додаткових покарань . Тому в п. 16 постанови Пленуму підкреслюється, що призначення додаткового покарання…. лише за сукупністю злочинів є неприпустимим [69] Зінченко І.О., Тютюгін В.І. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання, с. 222. .

Невірне тлумачення закону приводить суддів до помилкового висновку про те, що суд не зобов'язаний призначати додаткове покарання за кожен злочин, а достатньо приєднати додаткове покарання до основного покарання, яке остаточно призначене за сукупністю злочинів.

Приклад перший:Так, вищестоящий суд змінив вирок місцевого суду, який після призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів, застосував ст. 31 КК 1960 р. відповідно до якої позбавив З. права обіймати посаду начальника потягу на 5 років, оскільки таке додаткове покарання не було призначено ні за один з конкретних злочинів [70] Практика судів України у кримінальних справах 1993–1995 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1996. — № 3. с. 25–26. .

Приклад другий:Районний суд вироком від 27.11.2007 р. засудив Т., раніше судимого 11.06.2007 р. за ч. 1 ст. 309 КК на 2 роки обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК, — за ч. 2 ст. 307 КК на 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів засудженому остаточно було визначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Верховний Суд України, змінюючи вирок суду, зокрема відзначив, що суд всупереч роз’ясненням п. 16 постанови Пленуму проте, що призначення додаткового покарання лише за сукупністю злочинів є неприпустимим, призначив Т. покарання за ч. 2 ст. 307 КК тільки основне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, однак за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК засудженому призначив ще і додаткове покарання у виді конфіскації майна. Судова колегія у порядку ст. 395 КПК виключила з вироку додаткове покарання у виді конфіскації майна, призначеного йому на підставі ч. 4 ст. 70 КК [71] Вісник Верховного Суду України. — 2009. — № 6. — С. 14–15. .

Таким чином, визнавши підсудного винним у вчиненні кількох злочинів, відповідальність за які передбачена різними статтями (частинами статей) КК, суд повинен призначити додаткове покарання окремо за кожний злочин, а потім остаточно визначити його за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК. Призначення додаткового покарання, як і основного, лише за сукупністю злочинів є неприпустимим (п. 16 постанови Пленуму) [72] Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах, с. 264. .

2. Із правила про необхідність попереднього призначення додаткового покарання хоча б за один із окремих злочинів випливає і обов’язковість додержання судом наступної вимоги: якщо додаткові покарання призначаються за окремі злочини, вони не можуть не входити до тієї міри покарання, яка остаточно визначена за сукупністю злочинів [73] Зінченко І.О., Тютюгін В.І. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання, с. 224. .