Ф Ярошенко - Науково-практичний коментар Бюджетного кодексу України

- сукупність дій учасника бюджетного процесу відповідно до його повноважень, пов’язаних з формуванням та використанням бюджетних коштів, здійсненням контролю за дотриманням бюджетного законодавства, які спрямовані на досягнення цілей, завдань і конкретних результатів своєї діяльності та забезпечення ефективного, результативного і цільового використання бюджетних коштів.

Термін “управління бюджетними коштами” уведено в бюджетне законодавство України вперше. Законодавчо регламентовано, що управління бюджетними коштами -- це процес, який розпочинається з формування й використання бюджетних коштів та закінчується контролем дотримання бюджетного законодавства. За своєю сутністю це третя й четверта стадії бюджетного процесу. По закінченні бюджетного періоду проводиться оцінка ефективності управління бюджетними коштами.

Основним суб’єктом управління бюджетними коштами є їх головний розпорядник. Фактично кожен учасник бюджетного процесу наділений правом управління бюджетними коштами.

Необхідність уведення цього терміна полягає в зосередженні уваги на забезпеченні ефективного, результативного й цільового використання бюджетних коштів їх розпорядниками. В даному тлумаченні терміна чітко видно, яким повинен бути результат управління бюджетними коштами. Єдиним недоліком є те, що в Кодексі не передбачається міра відповідальності учасника бюджетного процесу за неотримання такого результату, а саме досягнення цілей, завдань і конкретних результатів своєї діяльності.

Законодавчо необхідність управління бюджетними коштами, їх суб’єктами регламентується в ч. 2, 3 ст. 16, § 7 ч. 25 ст. 22 та ч. 1 ст. 26 Кодексу.

- гарантований державою в межах наявних бюджетних коштів рівень фінансового забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування, що використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості використовується в основному для визначення розподілу міжбюджетних трансфертів. Він визначається шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, на кількість мешканців чи споживачів соціальних послуг. Загальний обсяг фінансових ресурсів, які спрямовуються на виконання бюджетних програм місцевими бюджетами, розподіляється між видами видатків відповідно до пріоритетів бюджетної політики держави. При розрахунку фінансового нормативу бюджетної забезпеченості може передбачатися певний обсяг нерозподілених видатків, тобто видатків на ті повноваження, встановлення нормативів за якими є недоцільним. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості для місцевих бюджетів коригуються коефіцієнтами, що враховують відмінності у вартості надання соціальних послуг залежно від кількості населення і споживачів соціальних послуг, а також соціально-економічних, демографічних, кліматичних, екологічних та інших особливостей (від часу їх визначення) адміністративно-територіальних одиниць. Такі коригуючі коефіцієнти затверджуються Кабінетом Міністрів України. В цьому Кодексі питання його застосування врегульовано ст. 67, 94, 95, 98-101.

- надходження та витрати бюджету, пов’язані із зміною обсягу боргу, обсягів депозитів і цінних паперів, кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), зміна залишків бюджетних коштів, які використовуються для покриття дефіциту бюджету або визначення профіциту бюджету.

Фінансування бюджету -- це рух грошових коштів у бюджетній системі з метою покриття дефіциту бюджету й напрямів витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті профіциту бюджету. Крім того, фінансування бюджету включає витрати на погашення боргу.

Основні положення процесу фінансування бюджету, класифікація і джерела фінансування регламентуються гл. 3, ст. 11 і 15 Кодексу.

1. Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

2. Відповідно до Конституції України бюджетний період для Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим, ніж передбачено частиною першою цієї статті.