Ф Ярошенко - Науково-практичний коментар Бюджетного кодексу України

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування регулюють бюджетні відносини тільки у випадку, визначеному цим Бюджетним кодексом, спеціальними бюджетними законами, законами, що регулюють бюджетну діяльність. Тобто подібне повноваження набирає сили в разі, якщо це обумовлено нормативно-правовим актом, який є в переліку ч. 1 ст. 4 Кодексу. Зрозуміло, що основні повноваження відповідних органів регулюються конституційними нормами (див. вище), але таким чином закріплюється й певний пріоритет, ієрархія нормативно-правових актів у регулюванні бюджетних відносин. Разом із тим потрібно враховувати й інше положення, що відповідно до Конституції України, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” держава не має права регулювати відносини щодо розробки, прийняття, використання місцевих бюджетів та звітності по них, обмежувати повноваження органів місцевого самоврядування.

Ч. 3 ст. 4 Кодексу врегульовано механізм співвідношення норм міжнародних договорів і відповідних норм бюджетного законодавства. При цьому слід виходити з конституційної норми, яка закріплює надання Верховною Радою України в установлений законом строк згоди на обов’язковість міжнародних договорів України (ст. 85 Конституції України), що є певним аналогом ратифікації. В цій частині ст. 4 деталізується норма, згідно з якою міжнародні договори України є невід’ємною частиною її законодавства, відповідно до чого здійснюється коригування нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини.

Важко погодитися, що одночасно зі згодою на обов’язковість міжнародних договорів України приймаються зміни до відповідних законів. Річ у тім, що в тій чи іншій мірі ці положення торкатимуться дохідної чи видаткової частини бюджетів, а розгляд законопроектів, які впливають на дохідну чи видаткову частину бюджетів, здійснюється за особливою процедурою згідно з ч. 4 коментованої статті Кодексу. Ця процедура визначена ст. 27 Кодексу “Подання і розгляд законопроектів, що впливають на показники бюджету, та введення в дію таких законів”. Згідно із процедурою, закріпленою даною статтею, подібний законопроект із моменту внесення до Верховної Ради України має перебувати на опрацюванні й розгляді близько чотирьох тижнів, тому їх одночасне прийняття разом із міжнародним договором навряд чи можливе.

Успішне функціонування економіки будь-якої країни тісно пов'язане з оптимальним забезпеченням формування та виконання бюджету. Від якісного здійснення бюджетного процесу залежить дієвість бюджетної політики, яка повинна позитивно впливати на економічну та фінансову стабільність держави, її соціальний рівень життя.

Бюджетний процес не обмежується лише підготовкою закону про асигнування коштів за групами статей видатків бюджетів. Це постійний процес визначення пріоритетів держави, її завдань та функцій на певному етапі, розробки відповідних цільових програм, визначення управлінських стратегій, оцінки ефективності використання коштів, контролю за дотриманням законодавства та виконанням бюджетних повноважень, за повнотою надходжень коштів до Державного бюджету України, головними розпорядниками бюджетних коштів та розпорядниками нижчого рівня, за своєчасним поверненням до бюджету коштів, що надані за операціями з кредитування бюджету, кредитів (позик) отриманих державою, за ефективністю та цілеспрямованістю бюджетних коштів.

Це значна, причому постійна, аналітична та дослідницька робота на основі глибокого, об’єктивного, всебічного вивчення якісних структурних зрушень в економіці, динаміки, тенденцій, причинно-наслідкових зв’язків стану та перспектив змін усіх макропоказників, без урахування яких неможливий бюджетний процес, у тому числі визначення прогнозних монетарних показників, а отже, – прийняття основних показників бюджетної політики, складання проекту державного бюджету і його успішного виконання.

Удосконалення бюджетного процесу залишається досить актуальним завданням, його виконання дозволить успішно впроваджувати стратегічні цілі держави щодо економічного та соціального розвитку. Відповідно до цього потребує поліпшення кожна зі стадій бюджетного процесу.