Віктор Бедь - ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ

У ході підготовки до обшуку слідчому необхідно отримати відповіді на такі запитання:

1. Що слід шукати? Як виглядають розшукувані предмети (форма, колір, запах і т. ін.)?

2. Що представляє собою об’єкт, який підлягає обшуку (його площа, рельєф, кількість приміщень, їхнє розташування та ін.)?

3. Хто, окрім обшукуваного, може знаходитися на об’єкті в момент обшуку?

4. Яке штучне і природне освітлення об’єкта обшуку?

5. Чи є на об’єкті телефон або інші засоби зв’язку?

6. Де можуть знаходитися розшукувані предмети чи документи?

7. Хто робитиме обшук?

8. Які технічні засоби та інші матеріали необхідно взяти з собою?

9. Коли найзручніше почати обшук?

10. Скільки часу він може тривати?

При підготовці обшуку необхідно:

• скласти плани обшукуваного об’єкта і порядку обшуку з чітким розподілом функцій для кожного учасника;

• заздалегідь подумати про вибір понятих;

передбачити способи зв’язку зі слідчим підрозділом.

Головні завдання:

1) з’ясування кола осіб, причетних до події, що вивчається;

2) отримання вихідних даних, які характеризують подію, що вивчається.

Запитання 1. «Ви знаєте, чому Вас запросили на цю бесіду?»

Відповіді

А. Правдива відповідь людини, яка не має відношення до злочину, як правило, неухильна і нерідко містить згадку злочину, деякі міркування про нього. Людина не пов’язує цю подію з собою, а тому їй немає потреби замислюватися про значення повідомлюваної нею інформації.

Б. Нещира — вкрай невизначені відповіді можуть свідчити про причетність до події (злочину). Вслуховуючись у пояснення, юрист може вловити прояви прихованого акценту на повну непричетність опитуваного в ланцюжку «подія — суб’єкт — бесіда». Демонстрація цього акценту для людини настільки важлива, що вона іноді жертвує природністю своєї заяви.

Запитання 2. «Ви вірите в те, що цей (цю) злочин (подію) дійсно було скоєно?»

Відповіді

А. Правдива — непричетні особи, зацікавлені в установленні істини, не маючи підстав для приховування відомої їм інформації, як правило, погоджуються з тим, що подія мала місце.

Б. Нещира — винні часто дають інші відповіді, бо намагаються будь-яким способом приховати свою обізнаність, ускладнити встановлення обставин події, спрямувати слідство на обманний шлях і усунути необхідність подальшого розслідування.

Запитання 3. «Хто, на Вашу думку, міг би це зробити?» Це запитання виявляє бажання людини допомогти слідству.

Відповіді

А. Правдива — ті, що не мають причин щось приховувати, як правило, називають прізвища.

Б. Нещира — винні ухиляються від згадування конкретних імен. Коли ж називають їх, у відповіді обов’язково містяться вигадані обставини, які моделюють слідову картину причетності цих осіб до події (злочину).

Запитання 4. «Чому Ви так думаєте?» Таке запитання спонукає особу аргументувати свої припущення конкретними фактами, які можуть дати додаткову інформацію про обставини події (злочину) і свідчити про ступінь обізнаності особи про нього.

Відповіді

А. Правдива — невинні часто дають пояснення, які узгоджені з відповіддю на попереднє запитання і обґрунтовують зв’язок названих осіб із фактами.

Б. Нещира — причетні особи або дають вкрай розпливчасті і невизначені відповіді, або якщо називають конкретних осіб, то їхня аргументація відрізняється детальністю, зв’язністю, що зазвичай свідчить про попередню продуманість того, що можна «підсунути» слідству, а також про обізнаність щодо події. Якщо відповідь наперед не продумана, то вона буває розпливчастою, при цьому імена не називаються.

Запитання 5. «Хто, на Вашу думку, міг би скоїти цей злочин (подію) з найменшою ймовірністю?» Запитання є контрольним, воно прямо протилежне запитанню 3, потребує відновлення і відтворення тих асоціативних зв’язків, які були створені у ході нещирої вимушеної відповіді, викликає труднощі, дає змогу отримати додаткову інформацію про подію і осіб, причетних до неї.