А Кофанов - Криміналістика

Вимоги до порівняльних зразків:

— не може бути піддано сумніву їх походження від об’єктів, що перевіряються;

— вони повинні відображати достатній обсяг їх властивостей;

— повинні бути придатними для співставлення з ідентифікуючими об’єктами.

Порівняльні зразки поділяються на вільні та експериментальні.

Вільні зразки— це об’єкти, які виникли поза зв’язком із даною кримінальною справою і їх виникнення, як правило, належить до періоду часу, що передував вчиненню правопорушення та порушенню кримінальної справи — заяви, листи і т. ін. Вільні зразки можуть бути виявлені під час провадження обшуку, виїмки, огляду.

Експериментальні зразкиспеціально отримуються для порівняльного дослідження у підозрюваного, обвинуваченого, свідка або потерпілого на підставі та у порядку, передбаченому ст.199 КПК України.

Підготовка та призначення судових експертиз складається з таких етапів:

— обрання моменту призначенняекспертизи (вибір моменту призначення експертизи передбачає визначення її місця у системі інших слідчих (судових) дій. Визначення часу призначення експертизи пов’язано з особливостями розслідуваного злочину, слідчою ситуацією, наявністю або відсутністю необхідних матеріалів для призначення експертизи);

— визначення мети та конкретних завдань експертного дослідження, формулювання питань експерту(предмет експертизи — це ті обставини, які можуть бути з’ясовані в процесі експертного дослідження, фактичні дані, які встановлюються на основі спеціальних знань та дослідження матеріалів справи, перед експертом можуть бути поставлені тільки такі питання, для вирішення яких необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання);

— вибір експертної установи або експерта(здійснюється в залежності від виду експертизи, об’єктів дослідження та питань, що підлягають вирішенню. В Україні існує розгалужена мережа спеціалізованих судово-експертних установ та відомчих служб з різних галузей знань, які були розглянуті вище. В більшості випадків, проведення експертизи доручається цим установам, а іншим особам — лише при неможливості проведення експертизи в експертній установі чи службі);винесення постанови про призначення експертизи.

Постанова складається із трьох частин:

— вступна частинаде зазначаються: дата і місце складання постанови, посада, звання, прізвище слідчого, кримінальна справа, у якій призначається експертиза;

— у описовій частинівикладаються: суть справи та обставини, які обумовили необхідність проведення експертизи, а також особливості, що стосуються об’єкта дослідження, які можуть мати значення для висновку. Звершується описова частина формулюванням підстав для призначення експертизи;

— у резолютивній частиніформулюється рішення про призначення експертизи, називається її предметний вид за існуючою класифікацією (криміналістична, судово-медична, психіатрична тощо), за процесуальними ознаками (повторна, додаткова, комісійна, комплексна); вказується прізвище експерта, питання, з яких він має дати висновок, перелік матеріалів, що направляються експерту.

Проведення експертизи складається з таких основних етапів:

— підготовчий, який включає вивчення наданих матеріалів, з’ясування сутності поставленого перед експертизою завдання, визначення достатності наявних матеріалів, окреслення загальної схеми дослідження, постанову окремих завдань, які вирішуються кожним експертом окремо;

— аналітичний, який передбачає виявлення властивостей об’єктів дослідження шляхом застосування різних методів та засобів;

— порівняльний, на якому проводиться співставлення об’єктів та визначення характеру зв’язків, що існують між ними;

— заключний, який складається із оцінки результатів, виділення підстав для висновків та формулювання відповідей на поставлені питання (висновків).

Проведення експертизи завершується висновками, які бувають викладені у таких формах:

— категоричне (позитивне чи негативне) вирішення питання в повному обсязі;

— категоричне позитивне часткове вирішення питання (ймовірний висновок) з обґрунтуванням неможливості його вирішення у повному обсязі (усі виявлені характеристики об’єктів, що порівнюються, співпадають, але їх недостатньо для категоричного позитивного вирішення в повному обсязі; в цьому випадку замість ототожнення може бути визначена спільна родова або групова належність);