Святослав Караванський - До зір крізь терня, або хочу бути редактором

Знати можливості словотворчости рідної мови мають не лише Майстри Пера, а й Редактори. А можливості ці, практично, невичерпні.

Українська мовна стихія знає форми вернигора, голиборода, чаруйзілля, ломикаміньтощо, які на ділі заступають дієприкметникові форми той, що пере-верта гори, той, що голить бороди, зілля, яке чарує, те, що ломить камінь.Форми ці цілком зрозумілі сучасникам, але, на жаль, вони, ніби законсервовані, не мають аналогій у сьогоднішній практиці. Чи це закономірно для нової доби, чи ми просто не вміємо користуватися залишеним нам у спадок багатством?

Мені здається, що друге ймовірніше. Модель, уживану предками, можна розумно застосувати і в наші супермодерні часи. Спробую показати це на прикладі. Читаю: “Роздираючі душу крикижертв… і досі стоять в її вухах”. А що, як висловитися так: “Роздери-душу крикижертв… і досі стоять у її вухах”? Чи зміниться ефект впливу на читача? Як на мене – ні. Очевидно, що наведена модель може працювати в нових умовах, а надто, коли після дієслова стоїть не один, а два іменники, бо сказати роздери-крикзамість роздираючий крикякось не випадає. Коли ж після дієслова ідуть аж два іменники, то предківська модель працює не гірше від нових запозичених.

Тому, я б у тексті “Не розраховуйте… на поглинаюче увагу письмо…”,вдався б до новаторства або “стараторства”: “Не розраховуйте… на поглинай-увагу письмо…”.Коли таких прецедентів сучасні тексти матимуть більше, то читач звикне до цих нових (із старими дірами) форм.

В одному перекладі з російської мови ріже око такий кавалок: “Шампанське пити з горлечка важко. Воно повітряне,кислувате”. Якщо по-російськи воздушный напитокдобре звучить у творах найкласніших класиків, то в нашій мові повітряний напійне вживано. Беру словник. Слово воздушный,коли йдеться про пиріг або тістечко, перекладено як легкий.Перекладач, очевидно, дивився у словник, але сказати про шампанське, що “воно легке,кислувате”, він не наважився, бо слово легкесюди справді не ліпиться. Але й пара повітряне шампанське,яку вжив перекладач, так само не віддає того, що хотів висловити автор оригіналу. Слово повітрянийне віддає тих нюансів, які віддає слово воздушный.У такій ситуації перекладач або редактор мають виявити винахідливість. Треба покопатись у пам’яті. Існує слово сонцебризний,де друга частина – бризнийможе стати у пригоді. Додаймо її до слова легкий,яке тут теж частково потрібне і матимем легкобризний– епітет, що окреслює таке вино, як шампанське, краще ніж повітряний.Отже, редагую перекладача, згадавши, що українці п’ють не з горлечка (горлышка),а нахильцем:“Шампанське пити нахильцем не з руки. Воно легкобризне,кислувате”.

Іноді на допомогу шукачу нових форм може прийти забортна лексика , тобто лексика, яка існувала в нашій мові, але не знати чому опинилася за бортом словників та літературної мови і, щиро кажучи, забулася, хоч вона відповідала і відповідає стандартам літературного мовлення і до того є органічно українська. До такої лексики належить слово провидливий,що відповідає канонізованим тепер, не без впливу сусідніх мов, словам передбачливийі прозорливий.Слово це вживає Марко Вовчок у повісті “Три долі”: “Очі ж мої усе бачили добре – де ж провидливістьмоя непомилешна?”. Слово провидливістьне виникло само собою. Очевидно, існував прикметник провидливий,досі ніде не зафіксований, хоч і подибуваний у живій мові. Щождо слова провидливість,то його фіксує “Русько-німецький словник” Желехівськоо із вказівкою, що його вжито у творах М. Вовчка. Але Грінченко зігнорував провидливість,і це визначило долю цього слова. Його нема ніде більше. А слово ж наше питоме. Існують же слова провидець,а ще провидіти,яке значить передбачати, прозирати.Від слова провидітий походить провидливий,а від нього – провидливість.Натомість у нашій мові запанувало слово прозорливийабо прозірливий,яке має аналоги у російській та польській мовах. Своє ж оригінальне і неповторне провидливийми забули. Тож чи не буде закономірним відродження цього слова як нової форми? Пише сучасний автор “Ніколи він… не був таким прозорливиму стосунках із жінками…”. Автор пише так, як склалося історично через пасинкове становище нашої мови під окупантами. Чи ж не краще й оригінальніше буде звучати: “Ніколи він… не був таким провидливиму стосунках із жінками…”? На мій смак, краще.