Степан Наливайко - Таємниці розкриває санскрит

Зі слів Нестора «поляни, нині зовомі русь» можна зробити висновок, що етнонім поляни й етнонім русь — синоніми, як синонімами є етноніми таври й русь . Тобто у назві поляни й назві руси може бути закладене одне й те саме значення. А оскільки в основі назви поляни може лежати основа пал із значенням «захищати», «охороняти», «берегти», то таке ж значення, певно, має лежати і в етнонімі руси .

Санскрит справді знає основу, яка відповідає основі пал — «захищати», «охороняти», «берегти». Основа ця ракш - (СРС, 535). Як пал, палак означають у санскриті «захисник», «воїн», так і ракш, ракшак теж значать «захисник», «воїн». Як гопал, гопалак значать «пастух» (досл. «сторож/охоронець корів»), так само й горакш, горакшак мають те ж саме значення (СРС, 197). Як палін означає «воїн», «цар», так і ракшін означає те саме (СРС, 392, 535). І як основа пал на слов'янському грунті прибрала форми пол , так і основа ракш на слов'янському грунті прибрала вигляду рокш , а тоді й рохш, рохс, рос . Звідки й санскритські ракшін та палін — тотожні слов'янським полянин та росин / русин із первісним значенням «захисник», «воїн», «правитель», «цар». Сюди ж добре лягає і латинське рекс — «цар», яке, очевидно, походить із того ж кореня, що й санскритське ракш та слов'янське рос / рус .

При такому тлумаченні справді виходить, що має місце семантична тотожність етнонімів поляни й роси/руси і що на певному етапі одна назва замінила іншу; якщо йти за Нестором, то давнішою назвою була назва поляни , вона поступилася місцем назві русь . Але ж як тоді узгодити слова Іоана Цеца, що етнонім таври синонімічний етнонімові роси , якщо етнонім роси синонімічний назві поляни ? Виходить, що й поляни, як і таври, як і руси/роси мають означати «бики», хоча зі сказаного видно, що і етнонім <231> поляни , і етнонім роси / руси означають «воїни», «захисники», «охоронці»?

Ця розбіжність має своє пояснення. Справа в тому, що поняття «бик» невіддільне від воїнського стану: бик уособлює мужність, несамовитість-ярість в бою, чоловічу снагу. Саме з биком найчастіше порівнюють могутніх воїнів, царів та богів. Таке порівняння, як уже зазначалося, звичайне в індійському епосі; Б.Л.Смирнов, перекладач «Махабгарати», мовить в одному з коментарів, що в індійському епосі слово рішабга — «бик» втратило своє первісне значення і тепер означає лише «воїн», «герой», «цар».

Властиве таке явище й давньоукраїнським пам'яткам. У «Слові о полку Ігоревім» князі порівнюються з яр-туром чи буй-туром, теж, власне, биком. Покровителем воїнського стану й царської чи князівської влади є ведійський Варуна, тотожний слов'янському Дажбогові — покровителеві русичів, а русичі, як каже «Слово», — Дажбожі внуки, тобто Дажбожі сини, нащадки. Варуна постає в подобі чорного бика, йому в пожертву приносять самців чорної масті, найперше биків. А ще раніше Варуна, отже, й Дажбог, були пов'язані з космічними та земними водами, а космічні води уособлювали чоловіче начало, Небесного Бика. Вони змішувалися з земними водами, які уособлювали жіноче начало, Корову-Землю. Іншими словами, Бик-Небо запліднювало Землю-Корову, і таким небесним биком і уявлялися Варуна й Дажбог. А життєдайний дощ — основа людського добробуту й благополуччя, а за це відповідав якраз племінний ватажок, вождь, князь, цар.

Таким чином, сліди палів і полян тягнуться в ареал довкола Чорного моря, де з давніх часів фіксуються етнонім пали , топоніми Палакій і Пала , імена Пал і Палак , де кримська Діва-Артеміда, покровителька й захисниця Херсонеса Таврійського (літописного Корсуня) мала епітет Тавропола , де з Кримом пов'язується давньогрецький міф про золоте руно, яке стерегли таври та їхні вогнедишні бики. І це підтримує думку тих дослідників, які вважають, що поляни та їхні князі, серед них Кий та Дір прийшли з півдня. На півдні України фіксуються ще в античні часи численні сіндо-меотські племена, тож цілком правомірно тлумачити ім'я Дір , що його мав полянський князь, на індійському матеріалі. Хоча подібне ім'я дослідники відзначають і в іллірійців, і в кельтів. На кельтському грунті його пояснюють як «міцний», «сильний», «знатний» (Сведения, 643–644). Ці означення належить до різних семантичних рядів, що знижує вартісність такої етимології, хоча певною мірою підходять для княжого імені. Але набагато правдоподібніше пов'язувати його все-таки із значенням «мудрий», тим більше що ця категорія засвідчується тут багатьма фактами.