Степан Наливайко - Таємниці розкриває санскрит

Численні дані свідчать, що задовго до постання Київської Русі зображення тризубів уже існували на теренах, де потім виникли давньоруські князівства. Наприклад, боспорські герби, скіфські монети, сарматські тамги, причому тризуб тут — чи не найдавніший символ боспорських царських династій. У Надчорномор'ї вживання тризубих, як і двозубих, зображень має тривалу історію, яка корінням сягає щонайменше часів Боспорського царства на півдні України, яке проіснувало майже тисячоліття, з VI ст. до н.е. до IV ст. н.е. Тож із повним правом можна говорити про спадкоємність цього державного символу.

Те, що і на скіфських монетах, скажімо, царя Фарзоя, зображався тризуб підтверджує: і причорноморські скіфи поклонялися божеству, символом, прикметною ознакою якого був тризуб. Тобто і скіфський Тагимасад, ототожнюваний з Посейдоном, був озброєний тризубом. Це ж, очевидно, стосується і ведійського Варуни, і слов'янського Дажбога, бо саме Варуна, Тагимасад, Посейдон були покровителями воїнського стану, пов'язаного з владою. Недарма «Слово о полку Ігоревім» називає русичів, тотожних «царським» скіфам, Дажбожими внуками. А про ведійського Варуну відомий фахівець з порівняльної міфології Ж.Дюмезіль пише:

«Мітру й Варуну… часто називають царями… Проте з них обох більшою мірою царем є Варуна; на рівні ритуалу… Варуна — покровитель і модель царя в церемонії посвячення… Варуна ототожнений із кшатрою… поняттям, яке водночас є і основою другої, військової функції, реалізованої в класі кшатріїв» (Дюмезиль, 53).

Як бачимо, Варуна пов'язується з царською владою, з так званими кшатріями — представниками стану воїнів, який в давньоіндійській суспільній ієрархії посідає друге за значимістю місце після жерців-брахманів. Саме з цього стану й мусили походити царі. З чого напрошується висновок, що так звані «царські» скіфи не хто інші, як воїни, військо, дружина. А <200> зі слова кшатр — «сила», «влада» й утворилося наше цар . Компонент — ксай /- кшай , споріднений із індоіранським кшатр -/ хсахр та слов'янським цар бачимо й у іменах трьох родоначальників скіфських племен — Арпоксай, Ліпоксай, Колаксай .

Отже, ім'я Володимир двоосновне і компоненти його — Волод та мир . А такі імена мала в давнину виключно племінна знать, найперше — племінні ватажки, князі. Пояснюється це первісними уявленнями про світобудову, за якими, колись єдиний всесвіт було розділено на небо й землю. Саме племінний ватажок, князь, що поєднував у собі соціальні й магічні функції, тобто був і правителем і жерцем водночас, вважався посередником між світом богів і світом людей. Саме він через пожертву богам забезпечував благополуччя для своєї громади. І ці соціальні й магічні функції племінного ватажка мали засвідчуватися атрибутами, які б унаочнювали такі його повноваження. Однією з таких ознак, інсигній, був жезл, скипетр, двозуб — як символ влади над двома світами, землею і небом, а пізніше й тризуб, як символ причетності до трьох світів, бо до неба й землі долучився світ предків, світ померлих, потойбічний світ; володарями останнього, поряд із функціями морських божеств, і стали грецький Посейдон та індійський Варуна, коли позбулися верховенства в своїх пантеонах. Це ж саме, очевидно, стосувалося скіфського Тагимасада й слов'янського Дажбога.

Другою важливою ознакою племінного вождя, ватажка, князя мусило бути його ім'я. Воно також мусило відбивати дихотомічну будову світу, тобто мусило складатися з двох компонентів, один з яких уособлював би зв'язок із землею, людьми, земним світом, а другий — з небом, небожителями, небесним світом. Саме таким і є ім'я Володимир , утворене поєднанням двох верховних богів індоєвропейців — Варуни й Мітри . Про Варуну вже мовилося достатньо (див. також статтю «Варуна, Посейдон і Дажбожі внуки»), а про Мітру ще можна додати, що це щедре сонячне божество, прихильне й приязне до людей, ще мало функцію об'єднувати людей в громаду, що знайшло своє вираження у слов'янській общині — мирі .

У «Рігведі», яка датується ІІ—І тис. до н.е., словосполучення Варунамітра , тотожне слов'янському імені Володимир , уособлює дуальну, двоїсту організацію первісного суспільства, яка характеризується поєднанням протилежних понять типу небо — земля, ніч — день, низ — верх тощо. Це, так би мовити, своєрідна єдність протилежностей. Варуна й Мітра зливаються в єдине поняття, як дві іпостасі одного божества. Варуна протиставляється Мітрі на всіх рівнях, що відбиває архаїчну стадію мислення, яка виділяє протилежності в <201> раніше нероздільних і нерозділюваних поняттях. У «Рігведі» до обох божеств звертаються, як правило, в двоїні, поєднавши два імені в одне — Варунамітра чи Мітраваруна , що підкреслює їхню нероздільність. І злиття це настільки тісне, що їх іноді називають лише одним із цих двох імен, теж у двоїні, хоча маються на увазі обидва божества: Варунав , тобто «Обидва Варуни», чи Мітрав — «Обидва Мітри».