Лао-цзи: Дао де цзин

Відкинь ученість, і не будеш знати печалі.
«Звісно!» і «гаразд!» – чи далекі одне від одного?
Краса і потворність – що їх розділяє?
Страхи людські – не можна їх не боятися.
Темне! Пустельне! Не дістати його дна!
Всі люди сповнені радощів,
Немов святкують велику жертву або навесні сходять на вежу.
Я один певен, нічим себе не видаю, як немовля,
яке ще не посміхнулося,
Подорожній, котрий безсило волочиться –
і немає куди повертатися!
Все навколо мають у надлишку,
Я один начебто позбавлений всього.
У мене серце дурня – неясне, простодушне!
Звичайні люди такі швидкі на суд,
Я один перебуваю в невіданні.
Звичайні люди судять так ретельно,
Я один відчужений і бездумний.
Спокійний у хвилюванні, немов велике море.
Мчу привільно, немов немає для мене притулку.
У звичайних людей на все є причина,
Я один простий і прямий, немов неук.
Я один не такий, як інші,
Тому що вмію годуватися від Матері!

Сила всевмісної досконалості виходить єдино від Шляху.
Шлях же ось що таке: туманне, неясне.
О, злите! О, туманне! А в ньому є образи!
О, туманне! О, неясне! А в ньому є щось!
О, приховане! О, темне! А в ньому є насіння.
Ці насінини такі справжні! Вони дають упевненість.
З давнини і досі ім’я його не переходить,
Завдяки йому пізнаємо велич перетворень.
Звідки я знаю, що таке велич усіх перетворень?
Завдяки цьому.

Що скривилося – тому бути цілим.
Що зігнулося – тому бути прямим.
Порожньому – бути повним.
Старому – новим бути.
Хто має мало, отримає багато.
Хто має багато, той сліпий.
Ось чому премудрий тримається за Єдине
І так стає мірилом світу.
Не має «свого погляду» і тому просвітлений.
Не має «своєї думки» і тому всім світить.
Не рветься вперед і тому має заслуги.
Не хвалить себе і тому живе довго.
Він ні з ким не змагається, і ніхто в світі не змагається з ним.
Приказка давніх: «Кривому – бути цілим», хіба порожні слова?
Бути воістину цілим тільки йому дано.

Нечутне веління – те, що таке саме собою.
Сильний вітер не протримається весь ранок.
Раптова злива не протримається весь день.