Камаль Равікант - Полюби себе. Як підвищити самооцінку та прийняти себе

Як бути, коли ти не віриш, що себе любиш? Це несуттєво. Твоє завдання: прокладати доріжки, цеглина за цеглиною впотужнювати зв’язки між нейронами. Розум уже має потужну схильність до любови. Тіло також з нею ознайомлене. Воно знає, що любов леліє, любов пестить, любов приймає. Воно знає, що любов зцілює.

Ти не маєш робити все написане вище, а повністю любити себе. Насправжки й глибоко. Відчувати любов. Знову й знову. Зроби її своїм цілеспрямованим осереддям. Розум й тіло зреагують автоматично. У них немає вибору.

Ось найцікавіша частина. Вона змушує мене посміхатись, коли я це пишу. Якщо ти любиш себе, життя любить тебе у відповідь. Сумніваюся, що воно також має вибір. Не можу пояснити, як це працює, але я знаю це достеменно.

Коли ти почнеш вживати слово « магія » для того, щоб описати своє життя, то знатимеш, про що я говорю.

Я намагався розкласти на частини саме те, що сам робив і що спрацювало. І пояснив, як ти можеш це відтворити. Усе зводиться до чотирьох вправ, про які я розкажу.

1. Думка-шаблон.

2. Медитація.

3. «Дзеркало».

4. Одне запитання.

Ці вправи лагідно повертають мене до самолюбови. У цьому й уся краса цієї практики. Вона простенька, практична, а результати значно плідніші, ніж можеш уявити.

Урешті-решт, якби ти себе насправжки й глибоко любив, чи обмежував би своє життя до того, що, за твоїми попередніми переконаннями, було можливим? Ні. Та ти ошелешив би себе своїми ж можливостями.

Є лиш одна вимога – маєш полюбити себе. Цього, я припускаю, пропустити не можна. А раптом ти не віриш, що любиш, або, гай-гай, навіть не подобаєшся собі? Несуттєво. Якщо тобі слід попрацювати над цим, байдуже. Ці вправи діють так само, як наш розум, призначений функціонувати. Розум не має вибору, окрім як пристосуватися й відреагувати.

Просто залишайся відкритим до можливості полюбити себе. Решта – ніщо.

Темрява – це відсутність світла. Якщо пам’ятатимеш про це, зміниш своє життя. Змінило моє. Саме на такій ідеї ґрунтується ця практика.

Будь-які негативні думки – це темрява. Як її усунути? Чи варто боротися зі страхом і тривогою? Або відштовхувати й притлумлювати сум та біль? Це не спрацює.

Натомість уяви, що ти в темній кімнаті, а на вулиці світло. Твоє завдання: підійти до вікна, дістати ганчірку й почати його мити. Просто мий. І незабаром світло з’явиться саме собою, забираючи темряву.

Ось так це просто. Щоразу, коли розум захоче перейти до темноти – страху, тривоги, болю, чого завгодно, – щойно ти це помітиш, починай мити вікно. І світло заструмує всередину.

Я сиджу за своїм столом. Сан-Франциско просочується крізь великі вікна спальні. Знак «Кока-Кола» тьмяніє, потім запалюється по літері водночас. Я бачу автівки на Маркет-стріт, червоні фари. Відому вежу над Твін Піксом поглинає ніч, ховає в тумані.

Якби ти мав змогу прочитати мої думки цієї миті, то мимоволі протягнув би південною вимовою: « А може, цей хлопчина геть позбавлений уяви ?»

Лиш одна думка обертається в моїй голові: « Я себе люблю. Я себе люблю. Я себе люблю» .

Відколи я собі заприсягся, день за днем лише це було центром моєї уваги. Іноді як шепіт, іноді безслівно. Мугикаю, чистячи зуби. Промовляю вголос, приймаючи душ. Безперервно: « Я себе люблю. Я себе люблю. Я себе люблю ».

Мені немає чого втрачати. Лише тільки це існує. « Я себе люблю, я себе люблю !» – і по цимбалах мені решта, адже я себе люблю.

Колись був почув таке трактування мислення: « Ми, як люди, лише вважаємо, що думаємо ». Це неправда. Здебільшого ми пригадуємо. Ми проживаємо знову наші спогади.

У нашій голові працюють уже відомі нам штампи та шаблони. Страхи, сподівання, мрії, прагнення. Ми маємо схеми для них усіх.

Ми постійно прокручуємо ті самі шаблони, а вони, у відповідь, спонукають наші почуття. Це стає настільки автоматичним процесом, що ми починаємо вірити у відсутність вибору. Але ж це неправда.

Уявляй шаблон із думки отак: стежина, витоптана постійним ходінням по ній. Як виїмка, що утворилась на камені від води. Доста часу, доста потуги – і маєте річку.

Якби думка з’являлася лише раз, то не мала б сили над тобою. Та повторюй її знову, з особливою емоційною інтенсивністю, відчуваючи її, і тоді з часом матимеш рівчаки, мисленнєву річку. Вона потім тебе контролюватиме.

І саме тому сконцентрований мисленнєвий шаблон є розгадкою. Візьми цю одну думку: « Я себе люблю ». Додай емоційного навантаження, адже це посилює виїмку швидше, ніж будь-що. Відчуй думку. Прокручуй її знову й знову. Відчуй її. Прокручуй її. Віриш ти в неї чи ні – несуттєво, лишень сконцентруйся на цій єдиній думці. Зроби її своєю істиною.