Густав Лебон - Психологія мас

Оскільки ми не маємо змоги розглянути тут всіх рівнів організації натовпу, обмежимося зокрема натовпом, що є вже абсолютно організованим. Таким чином, з нашого викладу буде видно лише те, чим може бути натовп, але не те, чим він завжди буває. Лише у цій пізнішій фазі організації натовпу поміж незмінних і переважних головних особливостей раси виокремлюються нові специфічні риси й відбувається спрямування почуттів і думок зібрання в одному й тому ж самому напрямку, і лише після цього виявляє свою силу вказаний вище психологічний закон духовної єдності натовпу.

Деякі психологічні риси характеру натовпу спільні у нього з окремими індивідами; інші ж, навпаки, властиві лише йому й зустрічаються лише в зібраннях. Ми перш за все розглянемо саме ці специфічні риси, для того щоб краще з’ясувати їх важливе значення.

Найдивовижніший факт, спостережений в одухотвореному натовпі, такий: якими б не були індивіди, з яких він складається, якими б не були їхні спосіб життя, діяльність, їхній характер чи глузд, одного їхнього перетворення в натовп достатньо для того, щоб у них утворився різновид колективного духу, що змушує їх відчувати, думати й діяти зовсім інакше, ніж думав би, чинив і відчував кожен з них окремо. Існують такі ідеї й почуття, котрі виникають і перетворюються на дії лише в індивідів, з яких складається натовп. Одухотворений натовп є тимчасовим організмом, утвореним з різнорідних елементів, котрі на одну мить об’єдналися разом, так, як об’єднуються клітини, з яких складається живе тіло, котрі через своє об’єднання утворюють нову істоту, яка має властивості відмінні від тих, що їх має кожна клітина окремо.

Всупереч думці, що зустрічається, на наш подив, у такого проникливого філософа, як Ґерберт Спенсер, в агрегаті, що утворює натовп, немає ні суми, ні середнього елементів, котрі входять до його складу, проте існує комбінація цих елементів і утворення нових властивостей, так, як це відбувається в хімії при поєднанні деяких елементів, основ і кислот, котрі утворюють, наприклад, нове тіло, що має абсолютно інші властивості, ніж ті, що мають елементи, з яких його утворено.

Неважко помітити, наскільки окремий індивід відрізняється від індивіда у натовпі, та набагато важче визначити причини цієї відмінності. Для того, щоб хоч трохи пояснити собі ці причини, ми мусимо згадати одне з положень сучасної психології, а саме те, що явища несвідомого виконують видатну роль не лише в органічному житті, але й у розумовій діяльності. Свідоме життя розуму становить лише дуже малу частину порівняно з його несвідомим життям.

Найтонший аналітик, найпроникливіший спостерігач може помітити лише дуже невелику кількість несвідомих рушіїв, котрим він підкоряється. Наші свідомі вчинки зростають на субстраті несвідомого, того, що створюється переважно під впливом спадковості. Цей субстрат вбирає в себе численні спадкові залишки, з яких, власне, складається дух раси. Окрім причин, котрі ми визнаємо відкрито й котрі керують нашими діями, існують ще приховані причини, в котрих ми не зізнаємося, але за цими прихованими причинами є ще більш приховані через те, що вони невідомі нам самим. Більшість наших щоденних вчинків викликана прихованими рушіями, котрі проходять повз наші спостереження.

Саме елементи несвідомого, котрі утворюють дух раси, і є причиною подібності індивідів цієї раси, які відрізняються один від одного переважно елементами свідомого, – тим, що розуміють як плід виховання або ж результат виняткової спадковості. Найбільш неподібні поміж собою за своїм розумом люди можуть мати однакові пристрасті, інстинкти й почуття; й у всьому, що стосується почуття, релігії, політики, моралі, прихильностей і антипатій тощо, люди найзнаменитіші лише дуже зрідка вивищуються над рівнем найзвичайнісіньких індивідів. Між великим математиком і його шевцем може існувати ціле провалля з погляду інтелектуального життя, але з погляду характеру між ними часто немає жодної відмінності або ж вона дуже незначна.

Ці загальні риси характеру, котрими керує несвідоме, існують майже однаковою мірою в більшості нормальних індивідів раси й об’єднуються разом у натовпі. В колективному духові інтелектуальні здібності індивідів та, як наслідок, їхня індивідуальність зникають; різнорідне розчиняється в однорідному й беруть гору несвідомі якості.

Саме таке поєднання буденних якостей у натовпі й пояснює нам, чому натовп ніколи не може вчинити дії, що потребують піднесеного розуму. Рішення, що стосуються обох інтересів, прийняті зібранням навіть знаменитих людей в галузі різних спеціальностей, все ж таки не надто відрізняються від рішень, що їх прийняло збіговисько дурнів, як у тому так і в іншому випадку поєднуються не якісь видатні якості, а лише пересічні, такі, що є у всіх. У натовпі може відбуватися накопичення лише глупства, а не здорового глузду. «Цілий світ», як це часто заведено казати, ніяк не може бути розумнішим за Вольтера, а, навпаки, Вольтер розумніший, аніж «цілий світ», якщо під цим словом розумітимемо натовп.