Бретт Регіна - Будь дивом - 50 уроків, щоб зробити неможливе можливим

Святий Йосиф — це покровитель ріелторів. Якщо не можеш продати будинок, закопай його образ на подвір’ї головою вниз — і за кілька днів коло твого будинку магічним чином з’явиться табличка «ПРОДАНО».

Якщо ти щось загубив, треба молитися до святого Антонія, котрий очолює всесвітнє бюро знахідок. Ми молилися так: «Щось згубилось — не знайти, озирнись довкола ти! Святий Антонію, не барись, річ, до мене повернись!» І от сумочка, гаманець або п’ятидоларова купюра поверталися, мов той бумеранг.

А коли втрачаєш щось важливіше, наприклад глузд, треба було звертатися до святого Юди Тадея, покровителя безнадійних випадків.

Святі були нашими зв’язковими з Богом. У цій святій команді Марія була капітаном, королевою милосердя і любові.

Майже кожний католик чув анекдот про те, як на небо потрапляли всілякі небажані особи. А коли Ісус почав сварити святого Петра за те, що той їх пропускає, Петро відповів: «Не звинувачуй у цьому мене. Я завертаю їх назад коло перлових воріт, а Твоя матуся пропускає їх через чорний хід».

А ще є відома історія про хлопчика, який постійно молився Ісусові і просив велосипед, але не отримав його. Одного разу він загорнув статую Марії в полотно і заховав у комірчині. А тоді склав долоньки і почав молитися: «Ісусе, якщо хочеш знову побачити свою матір…»

З часом я почала усвідомлювати, що святість і німби притаманні не лише святим під склом. І серед нас, звичайних людей, є неофіційні святі — ті, хто просто любить Бога та інших людей, не засвідчуючи цього кров’ю та муками, — як-от мій дядько Джонні.

Його зір нагадував рентген. Він бачив Бога в кожному. Я про це нічого не знала, аж поки не почала читати його щоденні електронні листи. Він надсилав їх протягом багатьох місяців, і в кожному був уривок із Євангелія.

Спочатку я видаляла їх, не читаючи. Та одного разу таки проглянула його особисті роздуми під цитатою з Писання. Наймолодший із братів мого батька ніколи не намагався бути надто глибоким у своїх висловах, навернути когось до віри, перетворити християнство на палицю для покарання. Він бачив святість у простоті, буденності, неприємностях. І перетворював свої проблеми на притчі — як-от в історії про вечір, коли в нього зламався опалювальний котел:

Я зателефонував до Ріка Свона, який колись допоміг мені в подібній ситуації, але його не було вдома. Тому я почав розбирати вентилятор. Я боявся, що забуду про якийсь важливий момент — і це призведе до того, що в мене не буде тепла всю ніч.

Коли я намагався дістати мотор із вентилятора, задзеленчав телефон.

То був Рік, який почав керувати всіма моїми діями.

Здавалося, сам Бог стоїть поряд зі мною, нагадуючи, що я від нього залежу.

Цей чоловік бачив Бога у своїй дружині Барбарі, у своїх десятьох дітях, у кожній незнайомій людині, повз яку проходив:

Як і всі звичайні віряни,

я пізнав самотність,

опинявся на шосе із заглухлим двигуном,

відмивав підлогу від блювотиння, коли діти боролися з грипом або невідомим вірусом.

Однак Він завжди обіймав мене і нагадував про Свою присутність.

Він часто перевтілюється в Барбару або ж у сонячне світло на болоті, що заповнене зеленню.

Або ж коли я мовчки сиджу,

Він перериває моє дихання, мої вдихи й видихи

і таємничим поштовхом пропонує тихо розповісти про Його присутність трирічному малюкові

або ж хлопчині, який збирає візки для покупок у «Marc’s Deep Discount».

Одного дня він надіслав мені перелік своїх святих місць. Там був басейн, у якому він плавав ще в дитинстві. Майстерня, де ремонтували інструменти на заводі фірми «Кадиллак» (там він працював). Ірландський онкологічний центр університетської лікарні. Перший ряд недорогих крамниць у торговельному центрі «Marc’s Deep Discount».

Він перетворив своє бідне минуле на літанію вдячності, згадуючи про ніжне милосердя повитухи на фермі, яку мій дід втратив у часи Великої депресії. Першу чорношкіру родину, яку зустрів, коли вони прийшли на його перше причастя. Хлопчика, який возив його на своєму велосипеді на баскетбольні матчі.

Мій дядько дякував незнайомцям, із якими ніколи не зустрічався. Мігрантам, що збирали банани, які він їв, китаянці, яка зшила куртку, завдяки чому він не замерз холодної зими.

Дядько Джонні був радикальним християнином — таке трапляється досить рідко в культурі, де правосуддя цінують вище, ніж милосердя та співчуття.

Люби свою дружину, свою матір і батька,