Віктор Франкл - Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі

Зиґмунд Фройд якось сказав: «Хай хтось спробує змусити поголодувати групу різних людей. Зі збільшенням імперативного спонукання голоду всі індивідуальні відмінності зблякнуть, і вони однаково виявлятимуть невгамовний голод». Слава Богу, Зиґмунду Фройду вдалося уникнути знайомства з концентраційним табором зсередини. Його пацієнти лежали на плюшевій кушетці у вікторіанському стилі, не на брудних нарах Освенцима. Там «індивідуальні відмінності» не «блякнули», але, навпаки, проявлялися; люди здемасковували себе — як свині, так і святі. Нині не потрібно більше вагатися, чи вживати слово «святі»: згадайте Максиміліана Кольбе, який помирав від голоду і врешті був убитий ін’єкцією карболової кислоти — його канонізували у 1983 році.

Ви можете відчути бажання дорікнути мені, що я наводжу приклади, які є винятками з правил. « Sed omnia praeclara tam difficilia quam rara sunt » (усе велике так само важко виконати, як рідко знайти) — промовляє останнє речення «Етики» Спінози. Ви, звісно, можете запитати: чи варто посилатися на «святих»? Чи не краще б говорити про порядних людей? Це правда, що вони у меншості. Більш за те, вони завжди залишатимуться у меншості. І саме в цьому я бачу виклик — приєднатися до цієї меншості. У світі, який не в найкращому стані, усе тільки погіршуватиметься, якщо кожен із нас не докладе до його порятунку максимальних зусиль.

Отож, будьмо уважні — уважні у подвійному сенсі…

Із часів Освенцима ми знаємо, на що здатна людина.

Із часів Хіросіми ми знаємо, що поставлене на карту.

Ґордона В. Оллпорта, у минулому професора психології Гарвардського університету, вважають одним із найпомітніших письменників і педагогів галузі в цій земній півкулі. Він написав велику кількість праць із психології і редагував «Журнал психопатології й соціальної психології». Завдяки новаторській праці професора Оллпорта важлива теорія доктора Франкла отримала визнання в Сполучених Штатах. Більше за те, саме завдяки йому зацікавленість логотерапією зростає з часом.

Капо (від італ. capo — шеф) — привілейований актив концентраційних таборів, до обов’язків якого входили функції старост барака або наглядачів. ( Тут і далі прим. пер., якщо не зазначене інше. )

Автор має на увазі працю французького соціального психолога Ґюстава Лебона «Психологія народів і мас».

Дружина Віктора Франкла, Тіллі Ґроссер, загинула в таборі Берґен-Бельзен, батьки і брат — в Освенцимі, але він дізнався про це лише після звільнення.

Пісня над піснями, 8:6, Біблія, переклад І. Огієнка.

Акварель «Захід сонця» створена німецьким художником Альбрехтом Дюрером близько 1495 року під час подорожі художника до Італії.

Євангеліє від Івана, 5:1, Біблія, переклад І. Огієнка.

Ідеться про концентраційний табір Кауферинґ.

Концентраційний табір в околицях австрійського містечка Маутгаузен. За часи війни в’язнями табору було близько 335 тисяч осіб, з яких понад 122 тисячі було страчено.

У пер. з лат. «з погляду вічності» — крилатий вислів, який, на думку Бенедикта Спінози, описує універсальну та вічну істину, незалежну від дійсності.

Цікавий випадок за участі цього есесівського командира, який показує ставлення до нього деяких єврейських в’язнів. Наприкінці війни, коли американські війська звільнили в’язнів нашого табору, три молодих угорських євреї сховали цього командира в баварському лісі. Потім вони пішли до командира американської армії, який дуже прагнув упіймати цього коменданта, і сказали, що повідомлять про його місцезнаходження за певної умови: американський командир повинен пообіцяти, що не завдасть жодної шкоди цьому чоловікові. Після нетривалих вагань американець пристав на пропозицію молодих євреїв. Американський офіцер не тільки дотримав своєї обіцянки, але й у певному сенсі повернув коменданта на посаду: той збирав для нас одяг у найближчих баварських селах, адже на той час ми мали лише одяг, успадкований від наших товаришів з Освенцима, яким не пощастило так, як нам, оскільки їх відправили в газові камери після прибуття. ( Прим. авт. )

Кесонна хвороба — це стан, що виникає в організмі людини під час раптового перепаду атмосферного тиску.