Филипп Зимбардо - Ефект Люцифера. Чому хороші люди чинять зло

Втручається його колега Барден: «Ти усміхаєшся, 3401-й? Думаєш, це весело? Тобі не хочеться спати сьогодні вночі?»

«Перестаньте усміхатися! Це вам не шкільна роздягальня. Якщо бодай ще хтось усміхнеться, йому доведеться стрибати за всіх дуже довго!» — запевняє ув’язнених Гельманн.

Розуміючи потребу в’язнів розвіятися і змінити похмуру атмосферу, Гельманн розказує Барденові жарт, сподіваючись відволікти понурих в’язнів: «Пане наглядач, знаєте анекдот про безногу собаку? Щоночі господар виносив її на вулицю побігати». Вони з Барденом сміються, але жоден із в’язнів не усміхається. Барден жартівливо дорікає Гельманнові: «Їм не сподобався ваш жарт, пане наглядач».

«Тобі сподобався мій анекдот, 5486-й?»

Джеррі (5486) чесно відповідає: «Ні».

«Вийди сюди й відіжмися десять разів за те, що тобі не сподобався мій анекдот. І ще п’ять за усмішки, разом — п’ятнадцять разів».

Гельманн в ударі. Він примушує всіх в’язнів стати обличчям до стіни. Коли вони обертаються, він демонструє їм позу «однорукого продавця олівців». Охоронець запихає одну руку в штани, тримає палець у ділянці промежини, так наче у нього ерекція. В’язням наказують не сміятися. Та деякі все-таки сміються, після чого їх змушують віджиматися чи присідати. Номер 3401 каже, що не вважає це чимось смішним, і йому доводиться віджиматися за чесність. Потім усім наказують проспівати їхні номери. Гельманн запитує у «Сержанта» (2093), чи це схоже на спів.

«По-моєму, це схоже на спів, пане наглядач».

Гельманн змушує його віджиматися, бо той не згоден з його думкою.

Несподівано «Сержант» запитує: «Чи можна мені зробити більше віджимань, сер?».

«Можеш зробити ще десять разів, якщо хочеш».

Тоді «Сержант» кидає йому ще демонстративніший виклик: «Мені віджиматися до сьомого поту?».

«Звісно!» — Гельманн і Барден не знають, як реагувати на такий уїдливий докір, але в’язні дивляться один на одного в сум’ятті, розуміючи, що «Сержант» може спровокувати нові покарання, які потім поширяться на всіх. Тепер вони реагують на нього як на непорозуміння.

Коли згодом в’язнів просять розрахуватися у складному порядку, Барден глузливо додає: «Це повинно бути неважко для хлопців з такою хорошою освітою!»

Насправді він підсміюється з освічених людей, називаючи їх «розпещеними інтелектуалами-снобами», хоча й сам він, звісно, навчається в коледжі.

В’язнів запитують, чи потрібні їм постіль і ліжка. Усі відповідають ствердно. «Ну, і що ви, хлопці, зробили, — запитує Гельманн, — щоб заслужити ліжка і постіль?» «Ми повитягали з неї всі реп’яхи», — відповідає один з них. Гельманн наказує ніколи не казати «реп’яхи». Їх треба називати «колючками». Це простий приклад використання мови як засобу влади, який зі свого боку творить реальність. Як тільки в’язень називає реп’яхи «колючками», Барден дозволяє йому взяти подушку і ковдру. Гельманн повертається з постіллю, тримаючи її під руками. Потім він вручає їх кожному, окрім 5704-го. Його він запитує, чому той так довго не міг узятися за роботу. «Тобі потрібна подушка? Чому я повинен давати тобі подушку, якщо ти не хочеш працювати?» «Бо в мене хороша карма», — відповідає 5704-й дещо грайливим тоном.

«Я запитую ще раз: чому я повинен давати тобі подушку?»

«Бо я прошу вас, пане наглядач».

«Але ти взявся за роботу тільки через десять хвилин після решти, — каже Гельман. — Дивись мені, надалі починай працювати, коли тобі кажуть».

Попри погану поведінку 5704-го, Гельманн нарешті м’якшає і дає йому подушку.

Не бажаючи бути повністю відсунутим на задній план Гельманном, Барден каже 5704-му: «Подякуй як слід».

«Дякую».

«Скажи ще раз. Скажи: “Здоров’я вам, пане наглядач”».

Сарказму — хоч вухами жуй.

Гельманн з успіхом відокремлює 5704-го від друзів-революціонерів, просто змушуючи просити подушку. Примітивні особисті інтереси починають брати верх над солідарністю в’язнів.

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, 5704-Й!

В’язень Джеррі (5486) нагадує охоронцям про своє прохання привітати 5704-го, заспівавши йому «Happy Birthday». Це досить цікаво, адже в’язні дуже стомилися, й охоронці збираються відпустити їх до камер лягати спати. Можливо, це спроба відновити їхній зв’язок із нормальними ритуалами зовнішнього світу або невеличкий крок, щоб налагодити ситуацію, яка швидко виходить за межі нормальності.

Барден каже до Гельманна: «Нам потрібно обговорити пропозицію в’язня 5486, наглядачу. Він хоче заспівати привітальну пісню!»

Гельманнові не подобається, що вітання призначене 5704-му. «Це твій день народження, а ти не працював!»