Джен Сінсеро - Крутість тобі личить - як перестати сумніватися в собі й почати жити на повну

Коли ми чогось прагнемо і невтомно задля цього працюємо, то неодмінно це отримаємо. Однак якоїсь миті ми маємо довіритися Всесвіту. Це не означає, що ми повинні від чогось відмовитися чи припинити будь-які дії. Я кажу про те, щоби дати можливість енергії зайти в наше життя і створити простір для того, чого ми очікуємо. Я кажу про те, щоби «дозволити», а не «змушувати». Я кажу про те, щоби звільнитися і довіритися цьому, якщо воно узгоджується з нашими життєвими цілями, — і це повернеться до нас (або ж навіть щось краще зайде в наше життя). Я кажу про те, що потрібно довіритися Всесвіту і робити свою справу, поки ти віриш, що твої найбільші мрії здійсняться.

Твоя віра у Всесвіт має бути сильнішою, ніж твій страх не отримати того, що ти хочеш.

Це те саме, що найняти когось прибирати будинок, аби ти сфокусувався на іншій роботі й отримував від неї задоволення. Ти детально пояснюєш робітникам, чого від них очікуєш, показуєш їм, де лежить віник, погрожуєш, що вони помруть страшною смертю, якщо поб’ють глиняні горнятка, які зробила твоя сестра, але ти довіряєш їм цю роботу. Якщо ти постійно наглядаєш за ними і видираєш ганчірку з їхніх рук — е ні, це я сам зроблю! — то вони ніколи не закінчать своєї роботи, а ти будеш обуреним, як так могло статися, і більше ніколи не скористаєшся їхніми послугами.

Поступка — це коли ти довіряєш якусь справу Всесвіту.

Часто трапляється так, що, попри свої найкращі наміри і старанну роботу, ми намагаємося контролювати обставини й не можемо позбутися своїх обме­жувальних переконань і старих моделей поведінки. Ми думаємо, що нам потрібно напружуватися і конт­ролювати ситуацію (думки, що їх спричиняє страх) замість того, щоби повірити, подякувати і дозволити Всесвіту все владнати (думки, які ґрунтуються на любові). Коротше кажучи, ми думаємо, що можемо робити все краще, ніж Усесвіт.

Уяви, що тебе запросили на вечірку. Всі захоплено чекають на неї і впевнені, що було б чудово, якби ти прийшов. Вони очікують веселощів, радості й щиро бажають тебе побачити, але в цьому немає жодного тиску. Вони знають: якщо ти прийдеш, то все буде чудово, якщо ж не прийдеш, вони однаково повеселяться. Вечірка відбудеться. Вони вірять у це. І це правда.

А зараз уяви, що хтось іще запросив тебе на іншу вечірку. Ця людина вимагає, щоби ти неодмінно при­йшов, діє так, наче свято без тебе не відбудеться, і нагадує, що вони ж приходили до тебе минулого разу, тож і ти маєш прийти до них. Це плаксиві маніпулятивні люди, які люблять усе контролювати, ще й великі зануди. Вони знають, що можуть організувати чудову вечірку, і дійсно вірять у це, але вони вирішили, що все залежить від тебе.

Отож, усі ці люди роблять одне й те саме, готуючись до вечірки: прикрашають будинки, купують тарілки для сиру, привозять напої, замовляють крижані скульптури. Але одна компанія значно впертіше демонструє, що вона хоче, аби ти прийшов, а інша зовсім на тебе не тисне. Уміння йти на поступки не стосується того, що ти робиш, а того, ким ти є, коли ти це робиш.

Якщо ти залишився без грошей, то я не кажу, що ти маєш тяжко працювати до смерті, щоби звести кінці з кінцями, і безкінечно лити сльози. Я кажу про те, що кожен день потрібно зустрічати з позитивним настроєм, робити все якомога краще, святкувати, якщо випадає така нагода, і неухильно працювати, вдячно очікуючи і вірячи, що Всесвіт пошле тобі нову, вигіднішу пропозицію.

Якщо ти самотній, то я не кажу тобі впадати у відчай, бо ти не можеш зустріти хорошої людини, чи змушувати себе ходити на мільйон побачень. Я кажу, аби ти продовжував бажати цього, непохитно вірив у це, розчісував волосся, чистив зуби, частіше виходив із дому, фліртував, радів і був вдячним, адже не тільки людина, яку ти шукаєш, теж тебе шукає, а сам Усесвіт задумав вас звести.

Сумнів — це опір, віра — це поступка. Хвилювання — це опір, радість — це поступка. Контроль — це опір, дозвіл — це поступка. Насмішка — це опір, віра — це поступка.

Поступка не тільки створює простір для твоїх бажань, а й дає можливість хорошим подіям та речам, які зараз перебувають десь поза твоєю свідомістю (так звані дива), зайти у твоє життя.

Як я згадувала раніше, коли ти рухаєшся в нове чудове життя, якого в тебе раніше ніколи не було, ти не можеш знати, як туди дістатися, адже це нова територія, а ти здатен робити тільки те, що вже знаєш. Тож залишайся відкритим до всього нового. Також ти маєш збагнути, що ти можеш не знати точно, якою буде твоя нова реальність, позаяк ти ніколи її не бачив. Ти здатен уявити тільки те, що тобі вже відомо, тому твого чудового нового життя може просто не існувати в твоїй уяві. Але вперто тримаючись лише того, що ти чітко намалював в уяві, і не відступаючи ні на крок, ти ризикуєш втратити все, чого шукаєш. Інколи твоя нова реальність буде такою, як ти її уявляв, а інколи — зовсім іншою (може, навіть кращою).