Лоретта Бройнинг - Керуй гормонами щастя

Я часто чую, що нашій Землі загрожують бездушні корпорації, які прагнуть до безмежної влади. Мозок ссавців призначає корпорації на роль хижаків та агресорів, що відповідає його картині світу. Це пояснює розчарування людини в соціальному домінуванні корпорацій і допомагає людям об’єднуватися в боротьбі зі спільним ворогом, нападати на безпечний об’єкт замість смертельно небезпечного хижака. Покладаючи всю провину на корпорації, мозок ссавця відчуває приємне відчуття безпеки від розуміння джерела загрози. Проте такий підхід обмежує інформацію, а це означає, не забезпечує справжню безпеку. Якщо людина усвідомлює, що в ній говорить внутрішній ссавець, вона розуміє: корпорації – то лише соціальні альянси вищих ссавців, такі самі, як і будь-які інші спільноти. Будь-якій групі ссавців властива схожа динаміка, зокрема тій, до якої належить людина. Я навчилась ігнорувати постійні попередження про хижаків та самостійно обираю, якою саме інформацією мені керуватися.

Очікування на сталий розвиток

Сучасна соціально-екологічна відповідальність (будь то раціональне використання природних ресурсів чи дружнє ставлення до навколишнього середовища) є величезним досягненням. У минулому люди використовували ресурси планети для виживання – так само, як і тварини. Гармонія з природою – то не більш ніж поетична метафора. Наприклад, існує така поширена думка, що слони допомагають природі, оскільки їхні екскременти беруть участь у формуванні ґрунтового шару. Водночас слони знищують навколишнє середовище набагато швидшими темпами. Вони не обмежують свій імпульс споживати природні ресурси скоріше, ніж ті встигають відновлюватися, тоді як людина вчиться саме цьому. Раніше люди полювали скільки їм заманеться, однак сьогодні в усьому світі винищення диких тварин регулюється законодавчо. Не скрізь цих законів дотримуються, тож ще багато чого належить зробити. Маючи реалістичні очікування, можна багато чого досягти.

Щодо економічної кризи

У молодості моя мама турбувалася, чи вистачить родині їжі до наступної зарплати. Коли її бабуся була маленькою, люди переживали, чи вистачить продовольства до наступного врожаю. У молодості я боялася, що зголоднію далеко від дому, і в мене завжди був із собою легкий перекус, щоб не витрачати гроші на кав’ярню. Під час навчання в коледжі я писала додому листи, щоб не витрачатися на міжміські дзвінки. У нашій родині були одна ванна кімната, один телевізор і один телефон. Сьогодні офіційна межа бідності є вищою, але тоді я почувалася багачкою, бо відкладала гроші, які отримувала, працюючи після школи, а не віддавала на підтримку родини.

Лишивши рідну домівку, я почала винаймати квартиру, де в кухні і ванній кімнаті стіни були вкриті цвіллю, але я раділа через власну самостійність. Коли я отримала першу роботу, то купила речі, що досить швидко зіпсувалися, але я раділа через те, що в мене скоро зарплатня. А коли я розуміла, що робота мене не влаштовує, я з легким серцем полишала її, бо вміла жити економно.

Сьогодні ми тільки й чуємо розмови про економічну кризу, тож люди автоматично починають асоціювати економіку з болем. Вони вважають, що економіка викликає соціальне розчарування, яке стає невід’ємною частиною життя будь-якого ссавця. Нереалістично покладати на економіку відповідальність за своє щастя, оскільки мозок ссавця перебуває в безперервному пошуку зараз. Ось кілька способів припинити сприймати економіку негативно.

Дещо про мозок людини…

Розмови про економічну кризу є дуже розповсюдженими, тож люди автоматично починають асоціювати економіку з болем. Вони вважають, що економіка викликає соціальне розчарування, яке стає невід’ємною частиною життя будь-якого ссавця. Нереалістично покладати на економіку відповідальність за своє щастя, оскільки мозок ссавця перебуває у безперервному пошуку загроз.

Робота над позитивним мисленням

Ми бажаємо, щоб робота приносила задоволення. Це не завжди вдається, тому що нас постійно оцінюють. Коли вашу роботу хтось оцінює, легко сприйняти це за загрозу виживанню, хоча водночас ви самі оцінюєте роботу інших людей. Оцінка на робочому місці приносить нам величезну користь, яку ми рідко помічаємо. Якість товарів і послуг значно зросла, але наше очікування, що все і завжди має бути бездоганним, призводить до того, що ми діємо в умовах суворого контролю якості на роботі. Якщо ваш банк припускається помилки, вас це турбує, але ви не помічаєте мільярди успішних банківських операцій. Якщо відбувається непорозуміння в ресторані, відвідувач засмучується, але те, що ресторан бездоганно обслугував 100 відвідувачів, сприймається як належне. Ми не радіємо високим стандартам якості, до яких звикли, бо незмінно шукаємо недоліки і відчуваємо, що нас теж оцінюють. Відповідно до принципу бездефектності, що застосовується під час контролю якості, будь-який дефект сприймається наче криза. Я навчала людей цих принципів, коли викладала теорію управління, а тепер шкодую, що не вчила їх помічати, як багато всього працює справно поряд з випадковими пошкодженнями.