Лоретта Бройнинг - Керуй гормонами щастя

• Коли людина отримує бажане, у неї створюється відчуття, що вона все тримає під контролем. Це не реалістичне очікування. І якщо ви так налаштовані, існує великий ризик урешті-решт відчути, що світ з-під вашого контролю вийшов.

• Коли людина робить кроки заради досягнення мети, вона почувається добре. Існує велика спокуса втримуватися від конкретних дій, поки шлях не набуде остаточної ясності та зрозумілості, оскільки кора головного мозку здатна його собі уявити. Однак дійсність украй не часто відповідає очікуванням, тому корисно знати, що механізм нашого внутрішнього ссавця налаштований так, що він відповідає своїм потребам, роблячи за раз один крок уперед.

Тренуйте свій мозок бачити позитивні моменти та приймати рішення

Про те, що світ перебуває на межі колапсу, ви, імовірно, чуєте майже щодня. Гадаю, ви навіть зможете перерахувати не менше десяти криз за десять секунд. Звичайно, у нашому світі існує чимало небезпек, що потребують уваги, але людство все ще живе, бо якось вирішує ці проблеми. На жаль, людям скоріше властиво переживати почуття приреченості, ніж задоволення від можливості успішно вирішувати проблеми.

«Зараз із цим неможливо нічого вдіяти», – зітхають ті, хто бачить світ крізь призму власного негативного мислення. У цьому розділі ви знайдете позитивні способи поратися з такими загрозами. Пропоную кілька способів підтримки позитивного мислення, якщо ви наважитеся розпочати його практикувати. Тут немає готових рецептів – лише спосіб зосередитися на рішеннях, а не на думках щодо кризи. У вас досить сил бути реалістичними і подолати звичку негативного мислення навіть перед обличчям критики.

Призма негативного мислення

Оберіть навмання будь-який період людської історії, і ви потрапите в ті часи, коли всі скаржаться: «Жити стало просто жахливо, нами керують недоумки, які самі не знають, що роблять». Готова посперечатися, що ви чуєте це просто зараз. «Віщунки Кассандри» з усіх боків промовляють свої похмурі пророцтва: «Цього разу все інакше. Зараз ці недоумки дійсно все зіпсували». Не піддатися панічному настрою непросто ще й з таких причин:

• Ви точно знаєте, що помрете. З точки зору фізичного тіла кінець є близьким. Ви не думаєте про це усвідомлено, але нагадування про власну смертність стимулює гормони стресу, що змушують мозок шукати загрози.

• Тварина відчуває загрозу, коли небезпека нависає над її родичами. Коли всі члени стада або зграї поділяють відчуття небезпеки, у них виникає приємне відчуття єдності, що до нього вони завжди прагнуть. Тварина ризикує втратити цей зв’язок, якщо ігнорує сигнали тривоги від своїх родичів, тож це дуже потужний стимул – розділяти з іншими відчуття небезпеки.

• Попередження про небезпеку дозволяє отримати соціальну винагороду, тому ми чуємо стільки повідомлень такого ґатунку. Мозок звикає до колишніх загроз, і людям доводиться повідомляти про всі більш серйозні небезпеки, щоб отримати свою винагороду. Ці повідомлення оточують нас у форматі художніх творів (фільми, телевізійні шоу, література), нонфікшн (новини, політика, дослідження), і ми здатні легко додавати власні повідомлення про погрози за допомогою соціальних медіа.

• Можливо, ви чули думку, що криза – це добре, бо вона допомагає зруйнувати колишній «поганий» світ, що на його залишках ми збудуємо новий «кращий світ». Отже, ви програмуєте мозок на очікування кризи, а вашій корі головного мозку неважко буде знайти докази, що підтверджують ці очікування. На жаль, очікування винагороди після кризи не дозволяє вам розглянути більш позитивні альтернативи.

• Кортизол мотивує кору головного мозку шукати докази небезпеки. Кора головного мозку порається із цим завданням на відмінно. Якщо ви відчуваєте смуток, вона знаходить якийсь негатив, щоб пояснити це відчуття.

• Кажучи: «Ніколи ще життя не було таким жахливим», ви забуваєте, як усе було в минулому. Навіть якщо ви вивчали певні історичні періоди, події, що зображені у книжках, вони не здатні активувати гормони стресу так само, як це роблять реальні небезпеки. Проблеми, що стоять перед вами сьогодні, завжди сприймаються як більш серйозні, навіть коли вам відомі історичні факти, що свідчать про зворотне.

Багато хто сприймає своє очікування кризи як спосіб «допомогти». Вони критикують тих, хто не поділяє їхньої думки, і можуть навіть звинувачувати в небажанні «допомогти» тих, хто налаштований позитивно.