Лоретта Бройнинг - Керуй гормонами щастя

Леон Юріс у своєму романі «Хаджі» дуже точно описав стиль співробітництва, що є притаманний для ссавців: «Мені не виповнилося ще й дев’яти років, коли я засвоїв основні правила життя. Я був проти брата; ми з братом – проти батька; моя сім’я – проти далеких родичів і клану; клан – проти племені; плем’я – проти світу; і ми всі разом – проти невірних».

Спільний ворог – це те, що об’єднує групу тварин. Її члени почуваються в безпеці, бо життя поза групою сповнене загроз. Тварини готові терпіти біль усередині групи, бо очікують на те, що за її межами біль виявиться ще сильнішим.

Дослідження, що було проведене на новонароджених щурах, підтвердило цю готовність миритися з болем всередині групи. Маленькі щурята були здатні терпіти слабкі розряди електричного струму, щоб залишатися поруч із матір’ю. Згодом учені почали подавати попереджувальний сигнал, після якого слідував розряд струму. Якщо матері не було поруч, почувши цей сигнал, пацюки швидко вчилися уникати удару струмом. Однак у присутності матері вони навіть не намагалися уникати електричного розряду. Учені підтвердили, що мозок щурят блокував навчання, щоб уникнути закріплення асоціації між матір’ю і болем. Така асоціація не сприяла б виживанню.

Можливо, серед ваших знайомих є люди, що готові терпіти жорстоке поводження, наприклад у родині. Людина не намагається змінити ситуацію, якщо вона переконана, що без свого ката їй буде гірше, ніж із ним. Вона ігнорує той біль, що їй завдають, бо в неї сформовано стійке очікування зовнішньої загрози.

У літературі існує популярний сюжет, коли люди дотримуються свого «племені» попри страждання, що їм це приносить. Історії – від «Ромео і Джульєтти» до «Титаніка» – розповідають про нещасних закоханих, чий вибір не схвалюють родина та суспільство. Коли я чую такі історії, то кажу «Просто переїжджайте жити до сусіднього села». Але люди так не вчиняють: історії відомі лише поодинокі випадки, коли люди розривали колишні зв’язки та вибудовували нові. Сьогодні, відправляючи п’ятирічного малюка в дитячий садок, ми чекаємо на те, що він буде вибудовувати нові зв’язки. Це відносно нова модель поведінки, що дозволяє зрозуміти, чому вибір столика в кав’ярні обертається для нас викидом кортизолу.

З давніх-давен групи людей об’єднувалися проти спільного ворога. Цей принцип активно діє навіть у сучасному суспільстві. Відділ продажу товаришує проти відділу маркетингу, відділ маркетингу відповідає відділу продажу взаємністю, і всі разом вони об’єднуються проти фірми-конкурента. Професори класичної літератури тримаються разом і не люблять тих, хто спеціалізується на сучасній літературі, але всі разом, єдиним фронтом виступають проти адміністрації. Другі скрипки ставляться до перших з тією ж антипатією, що й перші до них, але їх об’єднує нелюбов до колег, що грають на духових інструментах. Ссавці об’єднуються перед обличчям спільної небезпеки.

Коли рівень кортизолу підвищується, найлегше в цьому звинуватити зовнішнього ворога. У переважній більшості випадків складно сказати, що саме стимулювало синтез цього гормону, тому зрозуміла причина – зовнішній ворог – допомагає звільнитися від гнітючого бажання щось із цим зробити, водночас не викликаючи тертя всередині групи. Якщо джерело занепокоєння – зовнішня загроза, приємно підвищується рівень довіри всередині спільноти. Чи варто дивуватися, що сьогодні так багато груп, які об’єдналися під гаслом «У наших стражданнях винен хтось інший!».

Відмова в довірі

Якщо людина відмовляється розділяти загальний настрій групи, то може втратити її підтримку. А в деяких випадках навіть буде вважатися ворогом. Якщо представники вашої соціальної групи говорять: «Усі біди через тих недоумків», вам доведеться або погодитися з цими людьми, або розпрощатися з ними. Якщо ви наважитеся сперечатися із загальноприйнятою думкою, то матимете всі шанси ознайомитися з тим жахом, що його відчуває газель, яка опинилася залишеною на самоті в савані, або павіан, що зазнав нападу родичів. Ви можете стати заручником ситуації і підтримувати думку, яку не поділяєте, бо альтернатива здається вам ще гіршою.

Зазвичай така поведінка є очевидною, коли ми спостерігаємо за іншими, за собою її помітити складно. Найчастіше, людина щиро вірить, що вона вища за таке. У нижчих ссавців спільний ворог зберігається протягом поколінь. Вони народжуються з нейронними зв’язками, що допомагають їм усвідомлювати різницю між «хорошими хлопцями» і «поганими хлопцями» так само, як це робили їхні предки. У вищих ссавців спільні вороги з’являються протягом життя. Можливо, вам не подобається спостерігати за групами людей, що їх об’єднує спільний ворог. Але якщо ви проаналізуєте свої стосунки з власним близьким колом спілкування, то неодмінно знайдете вашого спільного ворога. Ссавці надзвичайно ефективні в колективних діях, коли їх об’єднує спільне почуття небезпеки.