Лоретта Бройнинг - Керуй гормонами щастя

Ми цінуємо особисті стосунки, тому що віртуальної групи може не виявитися поруч у потрібний момент. Вибудовувати персональні зв’язки – то важка робота, до того ж вони можуть миттєво зникнути через зраду. Тому людині, що прагне без ризику отримати окситоцин, привабливою здається ідея долучитися до великої спільноти незнайомців. Негативне мислення – один із способів викликати позитивне відчуття безпеки в групі. Під час обговорення кризи сучасності людина сприймає себе як частину величезної соціальної спільноти попри те, чи ведеться це обговорення онлайн, чи особисто, чи просто у формі уявного діалогу. Не дивно, що нові технології отримали таке швидке і значне поширення в тому, що стосується створення віртуальних співтовариств. Вони допомагають стимулювати синтез окситоцину без зобов’язань, що ними зазвичай супроводжується вибудовування персональних стосунків. Люди, що ви їх знаєте особисто, можуть вас розчарувати, але в наших силах перемкнутися на спілкування з людьми з віртуального співтовариства.

Негативне мислення – то зручний спосіб влитися у віртуальне співтовариство. Коли ми починаємо лаяти прокляту систему або скаржитися на те, у який жахливий час живемо, нас швидко визнають за свого. Людина не шукає підтримку в групі усвідомлено – вербальний мозок постачає їй докази власної правоти і зайнятий обробкою цієї інформації, поки людина насолоджується припливом окситоцину.

Кого ми називаємо стадною твариною?

Тварина, що піднімає голову, коли всі інші її схилили, піддає себе справжній загрозі. Завдяки процесу природного відбору мозок знає, коли краще схилити голову. «Стадна» поведінка може дратувати вас в інших, хоча ви при цьому не усвідомлюєте, що також є схильними до неї.

Коли приналежність до певної спільноти створює у вас відчуття безпеки, будь-яка загроза цій спільноті сприймається наче загроза вам особисто. Навіть віддалена загроза вашій соціальній групі викликає викид кортизолу, і це захоплює вас зненацька.

Дещо про мозок ссавця…

Тварина, що піднімає голову, коли всі інші її схилили, піддає себе справжній загрозі. Завдяки процесу природного відбору мозок знає, коли краще схилити голову.

Протягом майже всієї історії людства полишати своє найближче оточення для людини було настільки небезпечно, що вона вважала за краще лишатися в ньому попри внутрішні конфлікти, які сьогодні здаються нам жахливими. Наприклад, люди повсякчасно зазнавали фізичне насильство з боку інших членів спільноти, але не покидали групу, бо перебування в ній сприймалося як більш безпечне. Сьогодні світ є досить безпечним, щоб людина мала змогу сісти на найближчий міжміський автобус і облаштуватися в іншому місці. Хоча не завжди це буває так просто. У дорослому віці окситоциновий ланцюжок формується не так легко, як в юнацтві, коли в мозку активно йде процес мієлінізації, а людина ще не є цілком здатною задовольняти свої життєві потреби. Вона може так і не знайти те співтовариство, у якому їй було б комфортно, до того ж, навіть коли людині вдається налагодити нові стосунки, конфлікти все одно трапляються. Очікування не виправдовуються, і людина почувається зрадженою. Вона може захотіти знову зірватися з місця і спробувати щастя деінде, оскільки в неї вже є подібний досвід.

Найлегше соціальні прихильності вибудовувати в юнацтві. Сьогодні ми часто руйнуємо старі зв’язки і гадаємо, що ще побудуємо нові. Але нові окситоцинові ланцюжки є більш уразливими, ніж ті, що формувалися в тісному контакті і покривалися мієліновою оболонкою в юнацтві. Замістити одну «зграю» іншою вдається не завжди, тому іноді в людини виникає відчуття загрози, як у тварини поза зграєю. Вербальний мозок інтерпретує це відчуття як «щось не так зі світом».

Саме з цієї причини синтез окситоцину є настільки важливим. Така тривіальна справа, як-от чищення шкіри в приматів, здається настільки важливою, тому що приплив окситоцину наповнює світ новими фарбами. У сучасному світі існує безліч найрізноманітніших способів стимулювати його синтез: наприклад, загальні смаки щодо їжі, музики, спорту. Коли людина обговорює із співрозмовником загальні інтереси, викид окситоцину відбувається в обох. Поціновувачі року спілкуються з поціновувачами року, а геологи – з геологами. Соціальні зв’язки дають мозку сигнал про забезпечення виживання, навіть якщо ця задача не була актуальною саме зараз.

Обговорення політики – то ще один спосіб налагодити соціальні стосунки. Політичні теми зачіпають глибинну потребу в захисті від загрози. На основі практичного досвіду в нас формуються різні очікування щодо того, як уникнути небезпеки, але, хоч би яких політичних поглядів ви дотримувалися, вам швидше вдасться знайти спільну мову з людиною, що поділяє вашу думку. Ця довіра допомагає вибудовувати стосунки, які сприймаються наче велика підмога для виживання. У світі нетривалих соціальних спільнот політика стала зручним способом стимулювати синтез окситоцину.