Ричард Темплар - Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом

Деякі педагоги невпинно твердять про необхідність дотримання чіткої дисципліни та порядку. Більшість із нас не має з цим жодних проблем. Та в когось вони є. Коли ви вчитель, то справді повинні підкорятися певним правилам, оскільки робота в установі на цьому переважно й ґрунтується. Та саме це і є причиною зашореності педагогів. Річ у тім, що коли ви прагнете стати вченим-дослідником, графічним дизайнером або позаштатним журналістом, то стикатиметесь із безліччю ситуацій, коли ваше несприйняття встановлених норм і рішуче відстоювання власних позицій уважатимуть бажаним і навіть необхідним.

Отже, пам’ятайте: вчителі не в усьому компетентні. Вони знають багато про свій предмет, методику його викладання, роботу в навчальній установі, про дітей. Але водночас у знаннях про світ вони мають великі прогалини. Тому, якщо в школі вам постійно говорили, що у вас нікчемні презентації чи неправильний хід думок, не впадайте у відчай. Оберіть професію, у якій на ці речі звертають меншу увагу, де більше цінують те, що ви добре вмієте робити. На кожного десь чекає така робота, який би набір талантів і поглядів він не мав. Довіртеся собі. Неважливо, що ви робите зараз — навчаєтеся чи вже працюєте, — скористайтеся своїми сильними сторонами.

А якщо ви читали це правило і вам увесь час здавалося, ніби воно написане саме для вас, бо ви і є той нонконформіст із поганим почерком, дослухайтеся моєї поради та відмовтеся від кар’єри вчителя.

ПРАВИЛО 9

Успіх у навчанні та в житті — різні речі

6

До речі, це так само стосується більшості викладачів підприємницької діяльності, які мені зустрічалися в житті.

«Завжди знайте, що сказати»

Це те, про що мене часто запитують. Якщо ви вкрай сором’язливі та важко зближуєтеся з людьми, світські заходи можуть викликати у вас неабиякий страх. Неважливо, що це — звичайна розмова зі сторонніми людьми взагалі чи тільки представниками протилежної статі чи спілкування з топ-менеджерами на роботі, — вас ця перспектива може серйозно лякати. Що ви говоритимете? Раптом ви мовчатимете? А якщо пошиєтесь у дурні?

Мушу відразу визнати, що я такої проблеми не маю. Я розмовлятиму будь із ким. Дехто може навіть сказати, що я надто балакучий. Однак багато моїх приятелів стикаються з цією проблемою, іноді щодня, тому я чудово розумію, що для таких людей це може перетворитися на тортури.

Я часто помічав, скільки зусиль вони докладають, щоб підтримати ввічливу бесіду на вечірках і під час зустрічей. І можу сказати, що найуспішніші співрозмовники переважно слухають, а не говорять. Усе, що вам потрібно, — декілька запитань, які ви можете поставити людині, аби розпочати розмову, а потім хай говорить вона. Рано чи пізно, якщо ваш співрозмовник не безнадійний зануда, він розбурхає вашу уяву. Тоді ви зможете відійти від сценарію та ще чимось поцікавитися. Долучившись у такий спосіб до розмови, ви, ймовірно, помітите, що поступово стаєте її учасником. Згодом, навіть не усвідомлюючи цього, ви захопитеся бесідою і вам не доведеться докладати особливих зусиль. Та коли ви все-таки відчуватимете скутість, то можете й надалі перебувати в ролі слухача.

Люди обожнюють розповідати про себе, ділитися своїми думками, досвідом, ідеями. Ніхто не буде проти, якщо спонукати його говорити більше, а більшості це буде до вподоби, люди оцінять вашу зацікавленість.

Пам’ятаю давнього друга нашої родини. Здається, він мені в батьки годився. Необхідність спілкуватися з ним під час зустрічі наганяла на мене жах і була тягарем.

Його робота здавалася мені одноманітною, а життя — сірим. Потім, одного дня, він почав розповідати мені свою теорію щодо павуків. Він уважав, що причиною нашого страху перед ними є підсвідоме визнання павуків особливим видом прибульців. Вони потрапили до нас з іншої планети… Після цього він мене фактично причарував, це точно. Я не розумів, що мене більше захопило — його теорія чи той факт, що її автором була людина, від якої я такого ніяк не чекав.

Ще одна особливість такого підходу до спілкування полягає в тому, що він змушує вас забути про власні відчуття та зосередитися на іншій людині. А коли ви не думаєте про свою сором’язливість, у вас набагато більші шанси розслабитись і зануритись у розмову.

Якщо ви маєте з кимось зустрітись, підготуйте декілька підхожих фраз (будь-яких, наприклад: «Чув, що ви заповзятий тенісист…»). Коли ви не знаєте, кого саме зустрінете, складіть стандартний перелік запитань, які можна поставити будь-кому. Кожен охоче розповідає про свої захоплення, тож спробуйте дізнатися про хобі співрозмовника («Що ви робите на дозвіллі?»). Таким чином вам доведеться вступати в бесіду лише тоді, коли ви будете до цього готові. До речі, кожному подобається, коли його уважно слухають.