Анатолій Резнік - Націоналізм як основа збереження та розвитку націй

В Азії знаходиться 44 країни, що мають свої особливості. В середньому кожна країна займає територію 720 тис. квадратних кілометрів, але ця територія найбільш густозаселена – 85 чоловік на 1 квадратний кілометр. Денаціоналізація цих країн майже не торкнулася за винятком деяких азійських посткомуністичних і соціалістичних. Ці країни мають дуже різний ідейний і політичний зміст, що викликало певні розбіжності, які приводили до військових дій як в середині цих країн, так і між ними, зокрема, як це було між Китаєм і В’єтнамом.

Більшу складність у створені національних суспільств мають ті держави, що проповідували імперську ідеологію і військовою силою створили свої території, об’єднавши в одне суспільство різні нації, що сформувалися на протязі довгої історії свого розвитку на певній території свого проживання, і це об’єднання відбувалося не на національній основі. В Індонезії таким чином об’єднано багато націй в одному державному утворенні. У великій мірі в азіатських державах по циганському принципу розселилося багато китайців, як це зараз відбувається у Сибіру і на Далекому Сході Російської імперії. Їх присутність у великій кількості, створює напругу і негативно впливає на національну стабільність таких країн. У той час, японці стабільно живуть і розвиваються у своїй країні, створивши націоналістичний зразок в Азії, наслідком чого є економічна потужність і матеріальне забезпечення цієї нації, попри те, що державна японська політика здійснюється за принципами та умовами світового імперіалізму, виробивши адекватну систему протидій та пластичності у цьому вимушеному співіснуванні.

На африканському континенті знаходиться 48 держав. Національності, що їх населяють, дуже різні по своїй природі. На Півночі Африки арабські країни виявляють достатню національну стабільність, хоч частково зберігається комуністична сутність (Лівія, Туніс). Якщо досліджувати негритянські нації, то вони по своїй природі є дуже різноманітними, але вони мають ту характерну особливість, що більшість з них невеликі в кількісному складі мешканців і тому державні утворення, які виникають, робляться спроби їх об’єднати в одне державне утворення. Це створює проблему пошуків форм і методів їх національного збереження.

Процес національного відродження і державотворення у співдружності споріднених націй, що сформувалися з одної негроїдної раси на африканському континенті, витісняє тих колонізаторів з їх території. На фоні цих процесів, все ж таки 13 країн (Ботсвана, Гамбія, Гана, Замбія, Зімбабве, Лесото, Малаві, Нігерія і деякі інші) входять у співдружність, яку очолює імперська держава Великобританія. Не дивлячись на відносно невелику кількість населення націй Африки, вони добре себе зберігають, тобто націоналізм достатньо виражений, що є гарантом їх стабілізації та перспективи створення національних держав. Об’єднання кількох націй в одній державі створює природну нестабільність під дією національних сил, які прагнуть національної державності. Часто це приводить до державних переворотів, створення революційних урядів, тощо.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.