Філіпп Деттмер - Дивовижний імунітет. Про антитіла, інфекції та інші цікавинки імунної системи

Можливо, ви спробували полічити самі й дістали ще шаленіші числа. Адже два метри, помножені на 40 трильйонів клітин, – це приблизно 80 000 000 000 000 метрів, що вп’ятеро перевищує відстань від Землі до Плутона й назад. Але є одна деталь, про яку ми ще не згадували. Переважна більшість наших клітин насправді не мають ДНК. Червоні кров’яні клітини, зокрема, які становлять приблизно 80 % від загальної кількості всіх клітин, не мають ядра, оскільки вщерть заповнені сполуками заліза, призначеними для транспортування кисню. Тож нам доведеться вдовольнитися лише однією подорожжю до Плутона й назад.

Це не означає, що функціонування людських клітин цілковито залежить від випадковості. Клітини мають багато чудових складних пристосувань для того, щоб доставляти певні молекули саме туди, де вони потрібні, але тут ми на цьому не зупиняємося. Якщо вас це цікавить, то існують транспортні білки, які рухаються вздовж клітинних мембран. Вони цікаві тим, що схожі на величезні кумедні ноги, що дивовижно стрибають уперед. Якщо у вас є вільна хвилина, щоб відволіктися, можете переглянути відео про них на YouTube .

Насправді це більше схоже на кидання в повітря тисяч тостів і шматочків повидла. Нашим клітинам замало одного бутерброда. Для їх функціонування потрібно дуже багато всіляких речовин.

Напевно, вам доводилося чути, що в нашій крові є білі кров’яні клітини та що саме вони є імунними клітинами, чи щось подібне. Однак коли цю назву використовують у певному контексті, вона означає просто «клітини імунної системи». І я не вважаю, що імунологія зробила собі ласку терміном «білі кров’яні клітини», який описує стільки різних типів клітин, які виконують стільки різних функцій, що годі зрозуміти, про що насправді мова. Тож можете забути про термін «білі кров’яні клітини», тому що ми не збираємося його використовувати.