Філіпп Деттмер - Дивовижний імунітет. Про антитіла, інфекції та інші цікавинки імунної системи

Ось так влаштовано й наше тіло. Клітини – це просто пакети з білками, які взаємодіють за законами хімії. Але разом усі ці білки утворюють живу істоту, здатну робити безліч складних речей. Наші клітини – це позбавлені глузду роботи. Кожна з них сама по собі навіть дурніша за мурашку. Але, діючи разом, вони здатні робити те, на що не здатні поодинці. Скажімо, формувати спеціалізовані системи тканин та органів, від м’язів, які змушують битися серце, до клітин мозку, завдяки яким ви замислилися над щойно прочитаним реченням. Безліч позбавлених свідомості молекул і клітин завдяки складним взаємодіям разом утворюють таку досконалу структуру, як наша імунна система.

Гаразд, рухаємося далі. Однак завдяки цьому відступу ви, сподіваюся, засвоїли таке: клітини – це навдивовижу складні живі механізми. Вони й самі переважно побудовані з білка, і наповнені безліччю частинок пазла з різноманітних білкових молекул, які керують біохімічними процесами. Усе це разом утворює живу істоту, яка може відчувати навколишній світ і взаємодіяти з ним. Клітини виконують свої функції, не маючи ніяких почуттів і мети. Але роблять це дуже добре й заслуговують на нашу вдячність і дещицю уваги. У наступних розділах ми інколи надаватимемо людських рис нашим крихітним клітинам-роботам.

Поговоримо про те, чого вони «хочуть» і чого «намагаються досягти», про їхні буцімто думки, надії та мрії. Це допоможе надати їм людського характеру, що хоча й не відповідає дійсності, проте спростить пояснення певних речей. Хай якими неймовірними здавалися вам клітини, пам’ятайте, що насправді вони не мають ніяких бажань. Клітини нічого не відчувають. Не сумують і не радіють. Вони просто існують. У них не більше свідомості, ніж у каменя, стільця чи нейтронної зорі. Клітини-роботи діють відповідно до свого коду, який розвивався та змінювався мільярди років і виявився настільки досконалим, що тепер ви можете зручно вмоститися й читати цю книжку. І все ж, сприймаючи їх як наших маленьких друзів, ви будете ставитися до них із більшою повагою та розумінням. А тому ця книжка буде для вас набагато цікавішою.

Тепер ви можете запитати: «Якщо наше тіло – величезний континент із плоті, населений мільярдами роботів, які в сукупності розумні, тоді як кожен із них, маючи складну внутрішню будову, не здатен мислити? Як же цим клітинам-роботам удається захистити це тіло?»

Оце й будемо з’ясовувати…

Уявіть, що це ви маєте створити імунну систему. Завдання полягає в тому, щоб організувати оборону від мільйонів зловмисників, які хочуть захопити ваш організм. Можна збудувати будь-яку систему захисту, яка вам до вподоби, хоча бухгалтерія й нагадує, що енергетичні ресурси організму не безмежні, і наполегливо просить не вдаватися до марнотратства. Як саме ви підійшли б до виконання такого грандіозного завдання? Які сили висунули б уперед, а які – залишили б у резерві? Чи були б ви впевнені, що зможете достатньо потужно відреагувати на раптове вторгнення й водночас запобігти занадто швидкому виснаженню своєї армії, якби мали справу з величезними розмірами тіла й мільйонами різних ворогів? На щастя, наша імунна система знайшла багато красивих та елегантних вирішень цих проблем.

Як ми вже згадували в попередньому розділі, імунна система не якийсь окремий об’єкт. Це сукупність багатьох речей. Сукупність сотні невеличких органів і кількох більших, мережі судин і тканин, мільярдів клітин із десятками спеціалізацій і квінтильйонів молекул білка, які вільно плавають [8] Напевно, вам доводилося чути, що в нашій крові є білі кров’яні клітини та що саме вони є імунними клітинами, чи щось подібне. Однак коли цю назву використовують у певному контексті, вона означає просто «клітини імунної системи». І я не вважаю, що імунологія зробила собі ласку терміном «білі кров’яні клітини», який описує стільки різних типів клітин, які виконують стільки різних функцій, що годі зрозуміти, про що насправді мова. Тож можете забути про термін «білі кров’яні клітини», тому що ми не збираємося його використовувати. .

Усе це утворює різні лінії оборони й системи захисту, які перекривають одна одну. Можна уявити їх як імперії та королівства, які разом захищають спільний континент, тобто наше тіло. Ми можемо розподілити їх на дві різні сфери, які представляють найефективніші й найгеніальніші принципи, винайдені природою для захисту цього континенту: сферу Вродженого імунітетута сферу Адаптивного (або набутого) імунітету.