Лора Подгорная - Печатка Святої Маргарити

Дядько Альбер недобре глипнув на Шведа.

— Це не єресь, мій хлопчику. Це ймовірний подальший розвиток подій. А все, що ти маєш запитати у себе: чи готові твої друзі помірятися силою та вмінням із більшовиками у такому двобої? Вистачить ресурсів?

— Дядьку Альбере… — нарешті проказав Марко. — Що Ви таке кажете?

— Через скорботу ти втратив здатність логічно мислити, Марку! — зітхнув дядько Альбер. — Кажу тобі, як може бути, і як, швидше за все, станеться… — проказав той ще раз. — Ви, українські націоналісти, не маєте досвіду у цих брудних іграх. Ваші устремління чисті, відкриті і щирі… У вас на лобі написано усе. І поки ви собі щиро і відкрито мислите, більшовики усе продумують на сто кроків уперед! Пропаганда і дезінформація для них — хліб насущний. Чи ти наївно вважаєш, що вбивство мсьє Петлюри сталося випадково, або ж його організовували якісь недоумки за день до, власне, самого вбивства?

Марко похитав головою.

— Ні… не думаю.

— Отож-бо! — зітхнув дядько Альбер. — Якщо тебе цікавить моя думка з цього приводу, гадаю, усе було сплановано задовго до убивства, ретельно й ідеально, ще у Москві. І Шварцбард цей, єврей за національністю, підібраний совєцькими спецслужбами не випадково… Гадаю, у його захисту буде купа таємних козирів у рукаві, свідків, письмових свідчень, документів, і якщо доведеться, вони представлять французькому правосуддю свідчення навіть від чорта лисого, не кажучи вже про мешканців того містечка, Проскурова, в якому мсьє Петлюра начебто потурав єврейським погромам.

— Але ж це не так! — палко заперечив Марко. — Мені ж відома правда… Петлюра не потурав погромникам! Частина єврейського населення, звісно, підтримувала більшовиків; були й такі євреї, наприклад, у Городку, що стріляли нашим у спину та скидали з вікон на голови хлопцям саморобні бомби. Як можна було реагувати на такі дії у воєнний час? А тепер ми ведемо мову про єврейські погроми, які начебто вчинили війська Петлюри?

— Хлопчику мій! — дядько Альбер знову важко зітхнув. — Гроші та підступи здатні з будь-якої правди зробити неправду… Пам’ятай: якщо адвокатам Шварцбарда вдасться переконати європейську спільноту у тому, що цей чоловік здійснив священну помсту, а не цинічне і жорстоке вбивство, ти хоч на руках пройдися обідком Ейфелевої вежі — твоя правда не перепре суспільної думки. І французькі присяжні ухвалять не справедливе, а популярне рішення. Так вже було, Марку, і не раз… Навіть не роздумуй, повертайся до Стамбулу. Там ти у відносній безпеці. Роби свою справу. І знай: якщо твої командири вирішать тебе, мов жертовне ягня, засвітити перед совєтами і пришлють до Парижу свідчити на суді, ніхто за твоє життя не дасть після цього і ламаного шеляга, Марку! І взагалі… — дядько Альбер скрушно похитав головою. — У мене недобре передчуття, Марку. Якщо зі Шварцбардом для більшовиків усе пройде гладенько, боюсь, як би отакі Самуїли Шварцбарди не стали для них головним методом боротьби з українським націоналістичним рухом…

Подробиці суду над убивцею Петлюри, Самуїлом Шварцбардом, Марко із гіркотою дізнавався уже у Стамбулі, із газет та від своїх. Не інакше, як у тому Парижі відбувалася направду всеєвропейська ганьба.

Як і передбачав дядько Альбер, суд департаменту Сена міста Париж визнав убивцю Петлюри невинним. Французькі газети писали: на захист Самуїла Шварцбарда горою стали найвідоміші філософи, державні діячі, літератори та науковці світу: Анрі Бергсон, Ромен Роллан, Альберт Ейнштейн, Максим Горький, Олександр Керенський, Анрі Барбюс, Поль Ланжевен…

В результаті Самуїлу Шварцбарду присудили 1 франк штрафу за те, що двірник мусив докласти зусиль, аби змити кров Симона Васильовича з паризького тротуару.

Добре продумана радянська пропаганда спрацювала, як швейцарський годинник: серед підписантів листа на підтримку Шварцбарда, окрім різної авторитетності публічних інтелектуалів, були чотири Нобелівських лауреати — достатньо, аби переконати світову спільноту у чому завгодно.

Марко із сумом ловив себе на думці, що їм, таємному легіону УНР, вдається перехитрувати совєти хіба що у дрібницях. На потужнішу роботу просто не вистачає ні сил, ні ресурсу, ні міцної платформи, ні однодумців на європейських теренах.

Пригадував, перевіряючи підшивки газет піврічної давності: інтенсивна антиукраїнська кампанія у французькій та європейській пресі почалася якраз приблизно за півроку до вбивства… Отже, усе було продумано і сплановано наперед.