Майкл Крайтон - Загублений світ

Відповідь Малкольма була негайною: «Що змушує вас думати, ніби людські істоти — чутливі і свідомі? Цьому немає жодних доказів. Люди ніколи не думають самостійно, бо вважають, що це якось незручно. Здебільшого представники нашого виду просто повторюють те, що їм сказали — і дуже засмучуються, почувши протилежну думку. Характерною рисою людини є не усвідомлення, а конформізм, а типовим результатом цього є релігійне протистояння. Інші тварини борються за територію або їжу; але людські істоти єдині в усьому царстві тварин, хто б’ється „за віру“. Причина полягає в тому, що ця віра керує поведінкою, яка має еволюційне значення серед людських істот. Але в той час, коли наша поведінка може також привести нас до вимирання, я не бачу жодних підстав припускати, що ми маємо будь-яке розуміння взагалі. Ми вперті конформісти, що руйнують самі себе. Будь-яке інше бачення нашого виду є просто самозаспокійливою помилкою. Наступне питання».

Тепер, проходячи через двір, Сара Гардінг розсміялася.

— Вони про це не думали.

— Я визнаю, що це бентежить, — сказав він. — Але цьому не можна допомогти. — Він похитав головою. — Тут є дехто з найкращих науковців країни, але все одно… немає цікавих ідей. До речі, що це за один, який мене перервав?

— Ричард Левін? — розсміялася вона. — Дратує, чи не так? Він — зануда зі світовою репутацією.

Малкольм гмикнув.

— Мабуть.

— Він багатий, ось в чому проблема, — сказала Гардінг. — Ти чув про ляльок Беккі?

— Ні,— сказав Малкольм, глянувши на неї.

— Ну, кожна маленька дівчинка в Америці про них знає. Є ціла серія ляльок — Беккі, Саллі, Френсіс і ще кілька. Левін є спадкоємцем компанії. Така собі імпульсивна багата дитина, яка робить усе, що хоче.

Малкольм кивнув.

— Маєш час на обід?

— Звісно, я б…

— Докторе Малкольм! Зачекайте! Будь ласка! Докторе Малкольм!

Малкольм обвернувся. Через двір до них наближалася довготелеса фігура Ричарда Левіна.

— От дідько, — тільки й вимовив Малкольм.

— Докторе Малкольм, — сказав, підбігши, Левін. — Я здивований, що ви не поставилися до моєї пропозиції серйозніше.

— Як я міг сприйняти це серйозно? — відповів Малкольм. — Це абсурд.

— Так, але…

— Міс Гардінг і я саме збиралися на обід, — сказав Малкольм, зробивши знак Сарі.

— Так, але я гадаю, що вам варто змінити свою думку, — наполягав Левін. — Бо я переконаний, що моє твердження вірне — цілком можливо, навіть ймовірно, що динозаври все ще існують. Ви повинні знати, що ходять уперті чутки про тварин у Коста-Риці, де Ви, я певен, вже бували.

— Так, і у випадку з Коста-Рикою я можу розповісти Вам…

— Крім того, в Конго, — продовжував Левін, — протягом багатьох років отримували повідомлення від пігмеїв про великого завропода, можливо, навіть апатозавра, в глухому лісі навколо Бокамбу. Також припускають, ніби у гірських джунглях Іріан-Джая [2] Західна частина острова Нова Гвінея. є тварина завбільшки з носорога, яка, можливо, є нащадком трицератопса…

— Фантазія, — відказав Малкольм. — Чистісінькі вигадки. Ніхто цього ніколи не бачив. Жодних фото. Жодних переконливих доказів.

— Може, й так, — погодився Левін. — Але відсутність доказів не є доказом відсутності. Я певен, що десь є місцина з динозаврами, які вижили.

Малкольм знизав плечима.

— Все може бути, — сказав він.

— Але, по суті, виживання можливе, — наполягав Левін. — Я постійно отримую дзвінки про нових тварин у Коста-Риці. Залишки, фрагменти.

Малкольм зупинився.

— Нещодавно?

— Не зовсім.

— Гм-м, — сказав Малкольм. — Я так і думав.

— Останній дзвінок був 9 місяців тому, — пояснив Левін. — Я був у Сибіру, вивчав замерзле дитинча мамонта і не міг вчасно повернутися. Але мені розповіли, що це якась дуже велика, нетипова ящірка, знайдена мертвою у джунглях Коста-Рики.

— І? Що з нею сталося?

— Її рештки спалили.

— Тобто нічого не лишилося?

— Саме так.

— Ніяких фото, жодних доказів?

— Очевидно, ні.

— В такому разі це просто історія, — відрубав Малкольм.

— Можливо. Але я вважаю, що варто спорядити експедицію, щоб дізнатися про цих тварин.

Малкольм здивовано витріщився на нього.

— Експедицію? Щоб відшукати гіпотетичний Загублений Світ? І хто це фінансуватиме?

— Я, — відповів Левін, — і вже навіть почав попередню підготовку.

— Але ж це може коштувати…

— Мені байдуже, скільки це коштує,— сказав Левін. — Те, що є вцілілі види з інших класів тварин — доведений факт. І можливо, що є вцілілі тварини і з крейдяного періоду.