LlKgEZ-BSETKB
Звісно, що як “об’єктивний дослідник” Ю. Канигін не може ПОГОДИТИСЯ з усім, написаним І. Каганцем: “Книга, точніше, окремі її місця, дуже дискусійна ”. Бона навіть відзначається “українським «цен -тропупЬмом» ” (від кого це ми чуємо!), у чому самого Ю. Канигіна, звісно, аж ніяк не можна звинуватити. Виглядає, нібито старший і більш досвідчений колега журить молодшого, який, хоч і однодумець, але дещо страждає на щирий юнацький максималізм - хоча 1. Каганець, як можна прочитати на обкладинці, 1961 року народження, тобто "журити” вже, мабуть, запізно. Загалом же складається враження, що “зозуля хвалить півня, бо хвалить той зозулю".
Це властиво не лише ситуації “Канигін про Каганця”. Автори псевдотеорій формують цілий самодостатній простір вигаданих світів, у якому є більше, або менше радикальні “теорії”, більші україно- або слов’яно- <<��пупісти’ >. Цікаво, що не виникає суттєвих дискусій між україно- та росіє-“пупістами”. Якщо російські автори пишуть, що Трипілля-Аратта - це круто, але їхня така ж міфічна Гіперборея - крутіша, більш слов’янська та більш арійська, то українські одразу визнають існування Гіпербореї, але зазначають перевагу Трипілля-Аратти. Бони не можуть принципово посваритися, бо які аргументи можуть застосовуватися у суперечках різних “снів розуму” та різних фантазій? їм простіше гуртом визнавати сукупну реальність своїх фантастичних світів, декларуючи спільний фронт проти т. зв. “офіційної науки”. Так формується міжнародне “псевдонаукове біле братство”, як влучно назвав цю когорту “дослідників” Сергій Сегеда (с. 67).
Втім, повернемося до нашого цікавого тексту:
“І, нарешті, про «Арійський стандарт» (така назва книги). Автор виводить ряд еталонних рис характеру, якими повинні володіти люди (народи), що бажають стати лідерами людства. Такими кращими рисами, принаймні, у потенції, володіють українці, які і формують (будуть формувати) «стандарт» поведінки у грядущому складному світі. Все це у них (українців) - від арійців, від давніх предків.” (Каганець, 2006, С. 11) Звертаю увагу читача, що нарешті Ю. Канигін вжив не повсякчас застосовуваний ним термін “арії”, а дещо відвертіший У сенсі небезпечних асоціацій - “арійці”. Але, звісно, взяти на ві-РУ одразу усе, написане у книзі І. Каганцем Ю. Канигін начебто не може. Щоправда, це не заважає йому завершити свою передмову наступними доброзичливими міркуваннями:
.. тут потрібні не лише серйозні застереження і додаткова аргументація, а й нові фундаментальні дослідження в рамках авторської парадигми. Залишається лише побажати авторові подальшого просування у сфері етнології та історії в річищі своїх конструктивнтих концепцій. Думаю, що книга стане резонансним явищем у нашому житті.” (Каганець, 2006, С. 11, виділення моє. - К.Г.)
Ох, не подобається чомусь ця “авторська парадигма” та “річище його конструктивних концепцій”... А тим більше, його висновки з аналізу спадщини “великих рас” “основ расології” “арійської ідеї”, “єврейського міфу”, “арійців та євреїв” “галілеян та юдеїв”,“істинних арійців” (це розділи книги). Звичайно, І. Каганець нас “заспокоїть” і скаже, що “ідеологи Третього Рейху міфоди-зайн ставлять вище археології, антропології і взагалі науки” (Каганець, 2006, С. 229). Адже зрозуміло, що найчистіші арійці були не в Німеччині, а в Україні. Зазначимо, що автор палко критикує помилки німців, а особливо вражає сентенція, що “комплекс неповноцінно стІ, як відомо, має тенденцію переходити у свою протилежність - манію величі” (Каганець, 2006, С. 231, виділення моє, - К.Г.). Найкумедніше у “критиці” нацистів з боку Ю, Канигіна та І. Каганця те, що у ній наведений повний перелік тих комплексів та псевдонаукових марень, які можна закинути їм самим. Вони дивляться на ідеологію третього Рейху як у дзеркало.
І що ж далі пише І. Каганець про діяльність нацистського режиму? Читаємо і замислюємося;
“Це був час соціальних експериментів, «чернеткових зразків» і «діючих прототипів», коли нові ідеї реалізовувалися в максимально відвертій і екстремальній формі, коли відбувалося зондування меж добра і зла, можливого і неможливого. Цей досвід не можна Ігнорувати. Він вимагає критичного осмислення, інакше знову будемо «винаходити велосипеди» і повторювати старі помилки” (Каганець, 2006, С. 231)
Висновки з цього “критичного осмислення” можно побачити в останніх тезах книги, які ми подаємо з авторським виділенням: Український геосоціальний організм сьогодні народжує нову арійську державу.
Читать дальше